Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від05.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від10.09.2007 посправі№А37/53-07 (22а-562/07)

за позовом Державного підприємства дослідного господарства Дніпропетровської дослідної станції Інституту овочівництва та баштанництва УААН

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Державне підприємство дослідного господарства Дніпропетровської дослідної станції Інституту овочівництва та баштанництва УААН (далі–Підприємство) звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції (далі–МДПІ) від24.03.2006 №50000121700/0, яким донараховано податок з доходів найманих працівників у розмірі - 1762,19грн. основний платежем та штрафні санкції 3524,38грн., яке винесене на підставі Акту планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від15.03.2006 №50ДСК36/00496633, а також про зобов'язання відповідача списати суму заборгованості з прибуткового податку з громадян у сумі 138586грн. як безнадійного податкового боргу.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від05.04.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від10.09.2007 посправі№А37/53-07 (22а-562/07) - позов задоволено частково. Зобов'язано МДПІ списати суму заборгованості, що виникла з прибуткового податку з громадян, в сумі 1992,85грн. В решті позову - відмовлено.

Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведено наявність форс-мажорних обставин, що призвели до неможливості виконання бюджетних зобов'язань позивача по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1192,85грн., та обґрунтовані вимоги щодо спонукання відповідача списати дану суму податкового боргу. Решту позовних вимог, за висновком суду, позивач не довів.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що листами 18.11.2004 №239 та від07.02.2005 №27 позивач звернувся до МДПІ з вимогою провести списання безнадійного податкового боргу з прибуткового податку з громадян, який виник в результаті обставин непереборної сили, однак відповідачем дав відповідь про заборону проводити у 2005році списання заборгованості за податками.

Судами було зазначено, що підставою такого коригування стала позиція ДПІ про помилки в обчисленні податку. Зокрема, у травні2004року бригаді у кількості 12працівників сплачені грошові кошти, згідно укладеного договору у сумі 3355,33грн., та у серпні2004року видано натуроплату (пшениця) на загальну суму 10200грн., але податок з доходів фізичних осіб не утримувався, що є порушенням пп.1 п.1.2., 1.3. ст.1, ст.3, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, абз. "а" п.19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у зв'язку з чим донараховано податку у сумі 1756,20грн. За результатами перевірки підсумків у відомостях нарахування заробітної плати ф.15 встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб у жовтні2002року та у вересні2005року, чим порушено ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та п.п,8.1.2, п.8,1. ст.8, пп.16.3.2. п.16.3. ст.16., абз. "а" п.19.9. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Посилаючись на пп. "г" пп.18.2.1. п.18.2. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у редакції в період, який розглядається, та висновок Торгово-промислової палати України від18.12.2003 №16049/05-4 про несприятливі погодні умови взимку 2002-2003 років, які спричинили загибель посівів сільгоспкультур на площах позивача станом на 22.04.2003 і є форс-мажорними, суди дійшли висновку про наявність підстав для списання податкового боргу з прибуткового податку з громадян за квітень2003року на суму 1192,85грн. Крім того судами зазначено, що в матеріалах справи відсутні документи, передбачені п.3.4. "Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", які б містили висновок про обставини непереборної сили відносно інших сум податкового боргу.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що на звернення позивача до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції з листом №239 від18.11.2004 відповідач не здійснив описання безнадійного податкового боргу з прибуткового податку з громадян, який виник станом на 01.01.2004 в результаті непереборної сили, згідно з п.18.2.1 ст.18 Закону України №2181, коли ще таке списання було можливим, оскільки позивач не позбавлений права звернутися за відшкодуванням збитків, спричинених бездіяльністю внаслідок невиконання зазначених вимог п.18.2.1 ст.18 Закону України №2181, за умови наявності підстав.

Не погодившись із постановою Господарського суду Дніпропетровської області від05.04.2007 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від10.09.2007 посправі№А37/53-07 (22а-562/07), відповідач (ДніпропетровськаМДПІ) подав касаційну скаргу, де просить скасувати судові рішення та відмовити у позові.

На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, оскільки такі витрати не належать до валових, так як зв’язок з господарською діяльністю ВАТ не встановлено.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до пп. "г" пп.18.2.1. п.18.2. ст.18 від21.12.2000 №2181 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (у редакції в період, який розглядається), підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). При цьому, податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав, що під терміном "безнадійний" податковий борг слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань, відповідно до п.3.4. "Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", затвердженого наказом, Державної податкової адміністрації України від14.03.2001 №103 (z0016-02) . Такий факт непереборної сили підтверджується: -Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; -уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави; -рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха; -висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено факт того, що висновком Торгово-промислової палати України від18.12.2003 №16049/05-4 підтверджено несприятливі погодні умови взимку 2002-2003років, які спричинили загибель посівів сільгоспкультур на площах позивача станом на 22.04.2003, і які є форс-мажорними обставинами; - суди визнали наявність підстав для списання податкового боргу з прибуткового податку з громадян за квітень2003року на суму 1192,85грн. Однак суди зазначили, що в матеріалах справи відсутні документи, передбачені п.3.4. "Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", які б містили висновок про обставини непереборної сили відносно інших сум податкового боргу.

При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що доводи відповідача про зупинення дії пп. "в" та "г" пп.18.2.1. п.18.2. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на 2007 рік згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від30.11.2006 (398-16) №398, - не приймаються до уваги, оскільки спірний податковий борг мав бути списаний у період коли зазначені норми права були чинними.

А щодо правомірності вимог про списання податкового боргу з податку з доходів найманих працівників в жовтні2002року з підстав пред'явлення їх відповідачу у якості боргу, стосовно якого минув строк позовної давності, необхідно зазначити, що такі не прийняті судами, оскільки з матеріалів справи, зокрема, листа позивача від18.11.2004 №239 не вбачається, що позивач вимагав списання податкового боргу із вказаної підстави.

Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено правомірність вимоги щодо списання суми заборгованості, що виникла з прибуткового податку з громадян, в сумі 1992,85грн. які підтверджені належними доказами.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов в частині. А постанова Господарського суду Дніпропетровської області від05.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від10.09.2007 посправі№А37/53-07 (22а-562/07) належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 215, 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від05.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від10.09.2007 посправі№А37/53-07 (22а-562/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.