Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Гуменюк А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову господарського суду Харківської області від 26 березня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2007 року

у справі № АС-41/25-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода"

до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення – рішення, -

У січні 2007 року ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода" звернулось до суду з позовом до Куп’янської ОДПІ Харківської області про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000672310/3 від 10 січня 2007 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 26 березня 2007 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення – рішення № 0000672310/3 від 10 січня 2007 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода" 3, 40 грн. судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2007 року постанову господарського суду Харківської області від 26 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Куп’янська ОДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 26 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2007 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Куп’янська ОДПІ Харківської області провела виїзну планову перевірку ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 792/23-32358958 від 16 червня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2005 рік на суму 938083, 00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2005 року на 142776, 00 грн., за ІІІ квартал 2005 року на 431016, 00 грн., за IV квартал 2005 року на 364292, 00 грн. Висновок акта перевірки базується на тому, що позивач здійснював реалізацію молочних консервів за межі митної території України за цінами, які є нижчими за ціни, які застосувались на митній території України, тобто нижче звичайної.

22 червня 2006 року Куп’янська ОДПІ Харківської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000672310/0, яким визначила ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода" суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1666398, 00 грн., у тому числі 938083, 00 грн. – основний платіж та 728315, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за наслідками якого відповідач прийняв податкове повідомлення – рішення № 0000672310/3, яким визначив ТОВ "Торговий дім "Молочна слобода" суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1666398, 00 грн., у тому числі 938083, 00 грн. – основний платіж та 728315, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не було доведено те, що реалізація позивачем молочних консервів здійснювалась за цінами, нижче звичайних.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (підпункт 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 вищезгаданого Закону).

Якщо пунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) (абзац другий підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території (абзац третій підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована (абзац перший підпункту 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону).

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20. 8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач протягом 2005 року здійснював реалізацію молочних консервів (молоко згущене з цукром 8, 5 % жирності, молоко незбиране згущене з цукром 8, 5 % жирності, молоко згущене з цукром варене 2, 0% жирності, вершки згущені з цукром 19, 0 % жирності, молоко згущене з цукром та какао 7, 5 % жирності, молоко згущене з цукром 2, 0 % жирності та інше).

Відповідно до ч. 4 ст. 189 Господарського кодексу України при здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

При проведенні перевірки відповідачем порівнювались ціни продажу молочних консервів з цінами, які діяли на митній території України.

Таким чином, відповідачем були порушені критерії визнання звичайної ціни, передбачені підпунктом 1.20.1, підпунктом 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто ним не було доведено, що реалізація позивачем молочних консервів здійснювалась за цінами, нижче звичайних.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги вищевикладене не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Куп’янської ОДПІ Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Харківської області від 26 березня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 26 березня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.