Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову апеляційного суду Херсонської області від 05 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Херсонської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження, -

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив скасувати розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 16 березня 2006 року №258 "Про оголошення догани ОСОБА_1"

В обґрунтування позову заявник вказував, що даним розпорядженням йому, як першому заступнику голови Херсонської обласної державної адміністрації, оголошено догану за порушення, яке мало місце 14 березня 2006 року. Проте, в цей день він трудових обов'язків не виконував, оскільки перебував на лікарняному, а тому вважав оскаржуване розпорядження незаконним.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 16 червня 2006 року позов ОСОБА_1. було задоволено та скасовано розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації №258 від 16.03.2006 року.

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 05 грудня 2006 року задоволено апеляційну скаргу відповідача та скасовано постанову суду першої інстанції. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1. відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права в касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 16 червня 2006 року.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходила із встановленого на підставі матеріалів справи факту про те, що 14 березня 2006 року в порушення вимог передбачених Інструкцією "Про порядок охорони державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом, що є власністю держави, під час прийому іноземних делегацій, груп та окремих іноземців і проведення роботи з ними", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 року №558 (558-96-п) , яка була чинної на момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 без завчасного письмового повідомлення і належного узгодження з режимно-секретними органами та головою Херсонської облдержадміністрації, зобов'язаного забезпечувати організацію прийому іноземців і роботу з ними, здійснив прийом іноземного громадянина в приміщенні Херсонської облдержадміністрації.

Вказаний факт порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 не заперечував в поданому ним адміністративному позові, у зв'язку з чим апеляційним судом відкинуті як безпідставні посилання позивача на його відсутність в цей день на роботі у зв'язку з хворобою.

Зважаючи на те, що статтею 39 Закону України "Про державну таємницю" в редакції Закону до 19.02.2004 року передбачена дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, зокрема, у разі недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час прийому окремих іноземців і проведення роботи з ними та на підставі статті 14 Закону України "Про державну службу" і статті 147 КЗпП України, колегією суддів апеляційного суду було зроблено обґрунтований висновок про те, що оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем в межах власних повноважень, а тому суд першої інстанції без достатніх правових підстав визнав його незаконним і скасував.

Доводи касатора про порушення судом апеляційної інстанції правил судочинства при здійсненні апеляційного перегляду є надуманими, оскільки посилання на статтю 303 ЦПК України 1963 року, яке міститься в мотивувальній частині постанови суду, є лише опискою, про що свідчить резолютивна її частина мотивована нормами КАС України (2747-15) . Порядок виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні врегульовано статтею 169 КАС України. Проте, позивач наданим законом правом не скористався і з відповідною заявою до апеляційного суду не звернувся.

Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції зроблених у даній справі, оскільки такі відповідають вимогам матеріального права. Порушень норм процесуального права, які могли би призвести до неправильного вирішення справи колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Херсонської області від 05 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.