Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т. А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Прокурора Приазовського району Запорізької області, який діє в інтересах ОСОБА_1, до Управління праці та соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації, третя особа: Головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, про стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2006 року, -

У жовтні 2006 року Прокурор Приазовського району Запорізької області пред'явив в суді позов в інтересах ОСОБА_1. до Управління праці та соціального захисту населення Приазовської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН Приазовської РДА) про стягнення недоотриманої щорічної допомоги, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1. є інвалідом війни ІІ групи і, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , має право на отримання разової грошової допомоги. Зазначав, що УПСЗН Приазовської РДА ухиляється від виплати йому цих коштів у повному обсязі.

Просив суд стягнути недоотриману ним щорічну допомогу за 1999-2006 роки в розмірі 11405 гривень 98 копійок.

Під час розгляду справи позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути недоотриману щорічну грошову допомогу лише за 2006 рік в сумі 2326 гривень.

Постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2006 року постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги Заступник прокурора Запорізької області посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленої ним постанови та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Відповідач, УПСЗН Приазовської РДА, надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідач, здійснюючи позивачу виплату щорічної грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і прав та законних інтересів не порушив.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи і, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має право на щорічну одноразову допомогу до 5-го травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Виплата щорічної разової грошової допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення до 5 травня. Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) (стаття 30) інвалідам війни ІІ групи установлено виплату цієї допомоги в розмірі 330 гривень. Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) в період з 5 травня по 30 вересня 2006 року, протягом якого позивач мав можливість отримати допомогу (частина 4 статті - 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), не визнано неконституційним. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин були чинними два нормативно-правові акти, що мають однакову юридичну силу, однак, встановлювали різні розміри щорічної одноразової допомоги до 5-го травня учасникам бойових дій. Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно було визначитися, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі в залежності від предмета правового регулювання.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини свого рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який дія в у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону, з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету прийнятої пізніше норми.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також з урахуванням, що статтею 30 Закону України про Держбюджет України на 2006 рік фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними і підлягаючими застосуванню до спірних правовідносин є саме положення статей 34, 30 Законів України про Держбюджет України на 2005 та 2006 роки.

Окрім того, як вірно зазначив апеляційний суд, пунктом 18 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" на цей рік зупинено дію, зокрема, частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення апеляційного суду є законним та обгрунтованим і підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.