Про визнання протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції як роботодавця суддів апеляційного суду міста Києва, що порушують закон і ведуть антиконституційну діяльність, скасувати ухвали цього суду в перелічених у позові справах та підготувати за рахунок суддів, що їх постановляли, новий розгляд справ, а також відшкодувати за рахунок державного бюджету завдану йому моральну шкоду - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Вищої ради юстиції, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди,

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції як роботодавця суддів апеляційного суду міста Києва, що порушують закон і ведуть антиконституційну діяльність, скасувати ухвали цього суду в перелічених у позові справах та підготувати за рахунок суддів, що їх постановляли, новий розгляд справ, а також відшкодувати за рахунок державного бюджету завдану йому моральну шкоду в розмірі 150 000 000 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 жовтня 2014 року позовну заяву ОСОБИ_1 залишив без руху на строк до 10 листопада 2014 року для усунення недоліків, посилаючись на її невідповідність вимогам статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а ухвалою від 5 листопада 2014 року повернув її позивачеві на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 КАС (2747-15) у зв'язку з неусуненням її недоліків.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на порушення Вищим адміністративним судом України норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу цього суду від 5 листопада 2014 року та ухвалити рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтями 105, 106 КАС (2747-15) визначено форму та зміст адміністративного позову та вимоги до позовної заяви. Зокрема, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу (2747-15) і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів; до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС (2747-15) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу (2747-15) , постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

З матеріалів справи вбачається, що Вищий адміністративний суд України, залишаючи позовну заяву ОСОБИ_1 без руху, правильно виходив із того, що у зазначеній заяві не викладено змісту позовних вимог, як це передбачено частинами четвертою, п'ятою статті 105 КАС (2747-15) (з огляду на визначені статтею 171-1 зазначеного Кодексу (2747-15) повноваження цього суду як суду першої інстанції), заява не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, посилань на докази, що їх підтверджують, а також жодних доводів щодо допущення відповідачем порушень закону під час здійснення ним владних управлінських функцій.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 29 жовтня 2014 року Вищий адміністративний суд України також роз'яснив ОСОБІ_1 наслідки неусунення недоліків позовної заяви, передбачені частиною першою статті 108 КАС (2747-15) .

1 листопада 2014 року ОСОБА_1 отримав зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України, а 4 листопада 2014 року подав до цього суду заяву про її невизнання у зв'язку з невідповідністю чинному законодавству України.

Таким чином, ОСОБА_1 не усунув вказані в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року недоліки позовної заяви.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС (2747-15) якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.

Отже, ухвала Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2014 року про повернення позовної зави ОСОБИ_1 на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 КАС (2747-15) ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, тому в задоволенні заяви ОСОБИ_1 про перегляд зазначеного судового рішення слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.