Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцької Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги до Дня Перемоги учаснику бойових дій на суму 1898 грн. 75 коп., -

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2006 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. Постановлено стягнути з Лисичанського управління праці та соціального захисту населення на його користь щорічну одноразову допомогу за 2005 рік у розмірі 1410 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 жовтня 2006 року апеляційну скаргу відповідача відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в заявленому позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій. Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають право на щорічну одноразову допомогу до 09 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Право на отримання позивачем зазначеної грошової допомоги не оспорюється відповідачем, оспорюється лише розмір грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги є визначеним у ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з вищезазначеної норми закону суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили саме з визначеного Законом розміром сплати допомоги при розрахунку боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради відхилити, а постанову Лисичанського міського суду від 19 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 24 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.