Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О.,

Панченка О.І., Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 на неправомірні дії начальника Запорізької митниці щодо відмови у митному оформленні автомобіля, -

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати незаконною відмову Запорізької митниці у митному оформленні належного їй автомобіля NISSAN MAXIMA QX, 1996 року виготовлення, зі звільненням від оподаткування при переїзді на постійне місце проживання в Україну та зобов'язати відповідача здійснити пільгове митне оформлення вказаного автомобіля.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1

Відповідач у запереченнях на цю касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість викладених у скарзі доводів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

Так, судами встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала на території Республіки Молдова до 2005 року, після чого вона отримала 15 квітня 2005 року посвідку на постійне проживання в Україні і була зареєстрована за постійним місцем проживання 21 квітня 2005 року у м. Запоріжжі.

У липні 2005 року позивачка придбала автомобіль NISSAN MAXIMA QX, який було зареєстровано уповноваженими органами Республіки Молдова.

12 жовтня 2006 року ОСОБА_1 було знято з реєстрації за місцем проживання у Республіці Молдова, а наступного дня нею знято з реєстрації зазначений автомобіль і одержано дозвіл на його вивіз.

Як вбачається з митної декларації, ОСОБА_1 ввезла цей автомобіль в Україну 29 жовтня 2006 року, після чого звернулась до Запорізької митниці із заявою провести пільгове митне оформлення транспортного засобу.

Відповідно до п.12 ч.1, ч.2 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001р. № 2681-III, при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування особисті речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, в тому числі і механічні транспортні засоби (крім транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності), в кількості однієї одиниці таких транспортних засобів по кожній товарній позиції на повнолітнього громадянина.

Дозволяється ввезення у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного механічного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, що цей громадянин є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.

Зі змісту наведеної правової норми слідує, що для пільгового митного оформлення транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, необхідними є наявність таких умов: знаходження транспортного засобу у власності громадянина не менше одного року та перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання, а документом, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні є посвідка на постійне проживання.

За таких обставин, встановивши що посвідку на постійне проживання в Україні позивачка отримала 15 квітня 2005 року та 21 квітня 2005 року була зареєстрована за постійним місцем проживання за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 березня, буд. 26-А, кв. 54, судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачка не має права на пільгове митне оформлення ввезеного нею транспортного засобу, оскільки, виходячи з наявних матеріалів справи, вона придбала цей автомобіль, вже маючи постійне місце проживання в Україні.

Наведені представником позивачки у скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши правомірність дій відповідача, прийняв обґрунтоване і законне рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.