Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області (далі - УПФ України в м. Первомайську) про визнання неправомірною відмову провести перерахунок пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії за касаційною скаргою УПФ України в м. Первомайську на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1. у Первомайському міському суді Луганської області пред'явив позов до УПФ України в м. Первомайську про визнання неправомірною відмову провести перерахунок пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом 2-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач відмовив йому у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.

Просив визнати неправомірною відмову УПФ України в м. Первомайську провести перерахунок пенсії з інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати УПФ України в м. Первомайську провести з 02 квітня 2007 року перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого чинним законодавством.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач відмовився від вимог в частині перерахунку розміру основної пенсії, просив зобов'язати відповідача зробити перерахунок додаткової пенсії, встановивши її в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком в сумі 307,50 грн.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2007 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.

Визнано неправомірними дії УПФ України в м. Первомайську щодо відмови ОСОБА_1. провести перерахунок пенсії.

Зобов'язано УПФ України в м. Первомайську провести ОСОБА_1. перерахунок додаткової пенсії, встановивши її в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком в сумі 307,50 грн. з 02 квітня 2007 року.

Зобов'язано УПФ України в м. Первомайську постійно робити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1., у разі підвищення мінімальної пенсії за віком.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України в м. Первомайську подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. є інвалідом 2-ої групи за захворюванням, яке пов'язане з роботою з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належить до осіб першої категорії, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПФ України в м. Первомайську.

Йому призначені державна та додаткова пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1"Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

ОСОБА_1. звертався до УПФ України в м. Первомайську з заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами, але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягала стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50 Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 50 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що з резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід виключити вказівку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в частині зобов'язання проводити перерахунок пенсії ОСОБА_1. у відповідності до змін чинного законодавства і встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, оскільки таким чином судом встановлені обов'язки відповідача на майбутнє без урахування можливих змін чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Первомайського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2008 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про визнання неправомірною відмову провести перерахунок пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії - без зміни, виключивши з резолютивної частини постанови суду першої інстанції вказівку про зобов'язання проводити перерахунок пенсії ОСОБА_1. у відповідності до змін чинного законодавства і встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.