Про стягнення заборгованості по податковому боргу на користь держави - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України (на сьогодні - Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області; далі - Інспекція) до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" (далі - ЖЕО), треті особи: управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, про стягнення заборгованості,

У лютому 2012 року Прокурор в інтересах держави в особі Інспекції звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з ЖЕО до бюджету податковий борг у сумі 1 389 722 грн 19 коп.

На обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на те, що на порушення податкового законодавства ЖЕО не сплатила самостійно задекларовані податкові зобов'язання, внаслідок чого виник податковий борг на суму 1 389 722 грн 19 коп., з якої 1 150 615 грн 39 коп. - податок на додану вартість (далі - ПДВ) та 239 106 грн 80 коп. - пеня.

Суди встановили, що станом на 18 червня 2012 року сума податкового боргу ЖЕО складає 1 389 722 грн 19 коп.

Зобов'язання ЖЕО за податковим повідомленням-рішенням від 21 квітня 2011 року № 0004071502 на суму 467 957 грн 1 коп. є неузгодженими та його правомірність є предметом розгляду в іншій адміністративній справі - за позовом ЖЕО до Інспекції про визнання нечинним та скасування цього податкового повідомлення-рішення (Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року, позовні вимоги задовольнив: визнав нечинним та скасував зазначене повідомлення-рішення).

Отже, суди встановили, що загальна сума заборгованості з ПДВ складає 921 765 грн 18 коп.

Інспекція на виконання вимог статті 96 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ПК) направляла листи: міському голові м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - про надання фінансової підтримки стосовно виділення коштів з місцевого бюджету на сплату податкового боргу від 18 січня та 11 лютого 2011 року №№ 1338/10/240, 3749/10/240 відповідно; першому заступнику міського голови м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - про виділення коштів з місцевого бюджету на сплату податкового боргу від 14 лютого 2011 року № 3873/10/240; начальнику управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради - щодо включення до фінансових планів на 2012 рік відповідних витрат на погашення податкового боргу від 1 грудня 2011 року № 26824/10/240. Проте позитивного результату зазначені звернення не дали та кошти на сплату податкового боргу з місцевого бюджету виділені не були. Суди також встановили, що податковий орган вчинив усі передбачені чинним законодавством заходи щодо стягнення податкової заборгованості, тому позов пред'явлено до належного відповідача.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 19 червня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, позов задовольнив частково: постановив стягнути з відповідача до бюджету на погашення податкового боргу з ПДВ 921 765 грн 18 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 серпня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ), ЖЕО зазначає, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції від 13 травня, 25 вересня та 21 жовтня 2014 року (справи №№ К/9991/67526/12, К/800/32649/13, №/800/46874/14 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 96 ПК (2755-17) . Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Перевіривши наведені у заяві ЖЕО доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС (2747-15) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження, виходив із того, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статті 96 ПК (2755-17) .

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 ПК (2755-17) органи державної податкової служби мають право '...' стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом (2755-17) '...'. Оскільки ЖЕО має податковий борг, а джерелом погашення такого боргу відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК (2755-17) є будь-які власні кошти, то орган державної податкової служби відповідно до пункту 95.3 ПК (2755-17) правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а отже, податковий борг підлягає стягненню.

Натомість у справі, ухвалу суду касаційної інстанції від 13 травня 2014 року в якій надано для порівняння, цей суд, встановивши, що майно платника податків, яке знаходиться у податковій заставі та передане для реалізації, не було реалізовано з об'єктивних причин, виходив із того, що відповідно до пункту 96.2 статті 96 ПК (2755-17) контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, з поданням щодо прийняття рішення тільки у разі наявності такої обов'язкової умови, як "неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації". Тому податковий борг державного підприємства згідно зі статтею 96 ПК (2755-17) підлягає стягненню з органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків.

В ухвалі суду касаційної інстанції від 25 вересня 2014 року, яку також надано для порівняння, цей суд, зазначив, що надіслані відповідно до статті 95 ПК (2755-17) платнику податків податкові вимоги не стосуються податкового боргу відповідача, який позивач просить стягнути, крім того, доводи позивача про те, що податковий борг з 2004 року не погашений, не підтверджені належними доказами. За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено здійснення контролюючим органом встановлених ПК (2755-17) заходів, які дають йому право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

В іншій наданій для порівняння ухвалі КАС (2747-15) аційного суду від 21 жовтня 2014 року - йдеться про дебіторську заборгованість платника податків, яка, як зазначив цей суд, є додатковим джерелом погашення податкового боргу, крім того, органу стягнення надано право визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків лише у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не призвело до погашення суми податкового боргу. Суд установив, що податковий орган не вживав жодних заходів, спрямованих на стягнення податкового боргу з державного підприємства, яке не підлягає приватизації, за рахунок його майна, не надав доказів, які б свідчили про те, що заходи з продажу майна підприємства не призвели до погашення податкового боргу.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ЖЕО.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ЖЕО слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.