Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу приватного підприємства "Добош" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007 року по справі № 7/65-2007 за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Приватного підприємства "Добош", третя особа: Державна податкова інспекція у Рахівському районі про стягнення податкового боргу в сумі 5 282,76 грн

Постановою господарського суду Закарпатської області від 27.03.2007р. позов задоволено частково: стягнуто з ПП "Добош" в доход Державного бюджету України 2210,00 грн податкового боргу; в іншій частині позову в задоволенні відмовлено.

Часткове задоволення позову судом першої інстанції обгрунтовано посиланням на статтю 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункт 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункт 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", встановлений факт неподання ПП "Добош" податкової звітності з податку на додану вартість за період, за який податковий орган має право визначати відповідні штрафні санкції.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007р. постанову господарського суду Закарпатської області від 27.03.2007р. скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову повністю, а саме: стягнуто з ПП "Добош" податкового боргу на суму 5282,76 грн.

Судове рішення апеляційної інстанції вмотивоване тим, що постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не відповідає правильному застосуванню пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки ця норма викладена в редакції Закону від 25.03.2005 (2505-15) /набрала чинності 31.03.2005р/, а відтак її дія не може поширюватися на спірні правовідносини.

В касаційній скарзі ПП "Добош" просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007р. та залишити в силі постанову господарського суду Закарпатської області від 27.03.2007р., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону від 25.03.2005р. (2505-15) Тобто фактично відповідач оспорює судове рішення апеляційної інстанції в частині стягнення податкового боргу в сумі 3072,76 грн /5 282,76 - 2210,00 /.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, а судами встановлено, що підставою для пред‘явлення позову про стягнення податкового боргу в спірній в суді касаційної інстанції сумі 3072,76 грн слугувала добровільна несплата відповідачем штрафних санкцій, накладених на нього податковими повідомленнями-рішеннями від 18.08.2006р. № 0003861560/0 та від 18.10.2006р. № 0007271510/0 за неподання податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з липня 2003 року, та пені за період, що перевищує дванадцять послідовних податкових періодів неподання відповідачем податкової звітності з ПДВ.

Задовольняючи позов в цій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючий орган, застосовуючи штрафні санкції через неподання платником ПДВ податкової звітності з цього податку, не обмежений приписом підпункту "г" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо обов‘язку податкового органу анулювати реєстрацію платником ПДВ у разі неподання особою, яка зареєстрована платником ПДВ, до податкового органу декларацій з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових періодів в силу того, що вказана норма почала діяти з 31.03.2005р., тоді як відповідач припинив подавати звітність з липня 2003 року.

З таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Розмір штрафних санкцій за неподання податкової звітності у строки, визначені законодавством, встановлений підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Оскільки з 31.03.2005р. фактично цей розмір штрафних санкцій залежить від своєчасного вжиття податковим органом заходів з анулювання реєстрації платником ПДВ у разі неподання особою, яка зареєстрована платником ПДВ, до податкового органу декларацій з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових періодів, то справедливим є застосування несприятливих наслідків для інтересів особи, виходячи з встановлених законом повноважень контролюючого органу.

Судом встановлено, що вказані порушення з боку відповідача зафіксовані в актах перевірки від 18.08.2006р. № 0136/6/152-205 та від 18.10.2006р. № 0266/6/152. Цими же днями прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення відповідачу штрафних санкцій, накладених на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З огляду на це обгрунтованим є довід касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону від 25.03.2005р. (2505-15)

На відміну від апеляційного суду суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, що відповідно до статті 226 КАС України є підставою для скасування судового рішення апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу приватного підприємства "Добош" задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2007 року, постанову господарського суду Закарпатської області від 27.03.2007р. залишити в силі.

Справу № 7/65-2007 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно