Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Головчук С.В.,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

з участю позивача ОСОБА_1., представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Оверчука М.В., представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Бутович С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Славутицького міського суду Київської області від 12 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення грошового забезпечення та перерахунок пенсії,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ йому сплачено грошову допомогу, при обчисленні якої не врахована доплата за виконання службових обов'язків в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що вплинуло й на розмір пенсії.

Посилаючись на порушення своїх прав просив суд:

- визнати незаконними дії посадових осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області;

- зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області провести перерахунок вихідної допомоги при звільненні з урахуванням доплати за виконання службових обов'язків в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №137 "Про доплати та компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів" (137-2003-п) , яка нараховується у відповідності до вимог Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 (926/96) "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", включивши її у розрахунок надбавки за безперервну службу у розмірі 50 % грошового забезпечення, премії у розмірі 33,3% грошового забезпечення, доплати в розмірі 50 % суми пенсії;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії з 25 грудня 2005 року.

Постановою Славутицького міського суду Київської області від 12 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області зазначає, зокрема, що при вирішення спору суди не врахували, що доплата за виконання службових обов'язків в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення не носила постійного щомісячного характеру, оскільки виплачувалася лише за період фактичного перебування (роботи) на території радіоактивного забруднення. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень. Просило постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, вказувало на те, що надбавка за роботу у зоні відчуження не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що враховується при призначенні пенсії, а також на те, що функції з призначення та виплати пенсій окремим категоріям громадян передано Пенсійного фонду України лише з 01 січня 2007 року. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з березня 2003 року по 25 грудня 2006 року позивач проходив службу у Відділі зони ЧАЕС Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, і йому сплачувалася доплата за виконання службових обов'язків в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення.

Сплачуючи грошову допомогу і призначаючи пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) вказана доплата не була врахована.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, спірна надбавка носила постійний характер й повинна враховуватися при нарахуванні грошової допомоги при звільненні та обчисленні пенсії.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційні скарги не підлягають з таких підстав.

Частиною третьою статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №137 "Про доплати та компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів" (137-2003-п) встановлено, що у період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 року особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які постійно виконують службові обов'язки у зоні відчуження, проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Ця доплата проводиться пропорційно відпрацьованому часу, але не більше від зазначеного розміру.

З тексту постанови вбачається, що право на доплату мали особи, які постійно виконували службові обов'язки у зоні відчуження.

Позивач постійно з березня 2003 року по 25 грудня 2006 року виконував службові у зоні відчуження і в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, тому йому сплачувалася доплата встановлена законодавством.

Доводи відповідачів про те, що доплата за умови служби позивача не носила постійного характеру суперечить приведеним вимогам законодавства та встановленим судами обставинам справи.

Частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

З урахуванням приведених вимог законодавства та обставин, що пов'язані з умовами служби позивачу неправильно обчислено розмір грошового забезпечення та пов'язані з ним виплати грошової допомоги і пенсія.

Суди обґрунтовано поновили порушені права з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" (1522-2006-п) та статті 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до яких з 01 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , передано територіальним органам Пенсійного фонду України.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Славутицького міського суду Київської області від 12 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.