Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Руденко Н.В.

касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2006

у справі № АС-04/419-06 господарського суду Харківської області

за позовом закритого акціонерного товариства "Солоницівський комбінат меблевих деталей"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

за участю прокурора Харківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Харківської області від 13.09.2006, залишеною без змін ухвалою харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2006, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 12.07.2006 № 000672310/0 про зменшення в картці особового рахунку ЗАТ "Солоницький комбінат меблевих деталей" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої за березень 2006 року, на 1000000,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт декларування позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року та в розрахунку суми бюджетного відшкодування до цієї декларації залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ( рядок 24 ), в сумі 3591325,00 грн.; суми податкового кредиту попереднього податкового періоду 1310077,00 грн.; суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів ( послуг ) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів ( послуг ) 1000000,00 грн., а також на підпункти 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", як матеріально правову підставу висновку про помилковість доводів ДПІ, що сума бюджетного відшкодування є різницею між сумами податкових зобов’язань та податкового кредиту за попередній податковий (звітний) період.

В касаційній скарзі Дергачівська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В клопотанні від 24.02.2009, яке надійшло до Вищого адміністративного суду України 04.03.2009, Дергачівська МДПІ просить визнати зазначені судові рішення такими, що втратили законну силу та закрити провадження у справі, посилаючись на припинення юридичної особи ЗАТ "Солоницький комбінат меблевих деталей" в результаті ліквідації.

Перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, правильність юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цієї статті передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з викладеним правилом, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що хоча в податковому обліку ЗАТ "Солоницівський комбінат меблевих деталей" з податку на додану вартість за лютий 2006 року чиста сума податкових зобов’язань ( різниця між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту ) ( рядок 18.2 декларації ) і має позитивне значення та складає 452036,00 грн., з врахуванням від’ємного значення за січень 2006 року, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного ( податкового ) періоду (рядок 23), 5138227,00 грн. та суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року 100000,00 грн. ( рядок 25) залишок від’ємного за цей же звітний ( податковий ) період склав 3686191,00 грн. ( рядок 26 ), який підлягає включенню до податкового кредиту в декларації за березень 2006 року ( рядок 23 ) та приймається до розрахунку суми бюджетного відшкодування за цією декларацією.

Висновок суду про дотримання позивачем вимог наведених норм при веденні податкового обліку та про необґрунтованість доводів МДПІ є правильним, оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний ( податковий ) період розраховується з врахуванням суми залишку від’ємного значення попереднього звітного ( податкового ) періоду шляхом включення до суми податкового кредиту, стосовно чого є пряма вказівка як в підпункті 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість", так і в пунктах 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (z0250-97) ( у редакції наказу від 15.06.2005 № 213 ), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982 (z0702-05) . Правило переносу від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань ( різниця між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту ) попереднього звітного (податкового) періоду означає, що в звітному ( податковому ) періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування безвідносно до значення чистої суми податкових зобов’язань за цей період.

Разом з тим, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, оскільки постановлені без дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст. 11 КАС України щодо офіційного з’ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частинами четвертою та п’ятою цієї статті суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частини першої ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи ( причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухвалені судового рішення у справі.

Виходячи із суті позовних вимог, обов’язковому доказуванню в судовому процесі підлягали, зокрема обставини щодо суми податку, фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів ( послуг ) в лютому 2006 року. Така вимога стосовно предмету доказування випливає із диспозиції норми підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та повинна бути виконана судом незалежно від посилань сторін, як того вимагає принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи. Як свідчать матеріали справи, сторонами докази щодо сплати позивачем в лютому 2006 року податку в сумі 100000,00 грн. постачальникам в ціні придбання товарів ( послуг ) не надавались і судом не були витребувані. Відсутність будь-яких доводів з цього приводу від МДПІ не означає, що відповідач визнав факт сплати позивачем податку в зазначеній сумі, оскільки ця обставина в судовому процесі не з’ясовувалась.

З огляду на вказане порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело до ухвалення судових рішень, що не відповідають вимогам ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості, ці рішення підлягають скасуванню.

19.09.2008 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис про припинення юридичної особи ЗАТ "Солоницький комбінат меблевих деталей" у зв’язку з ліквідацією за рішенням власників, що не пов’язано з реорганізацією. Ця обставина підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.01.2009.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі, зокрема ліквідації підприємства, організації, установи, які були стороною у справі.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Оскільки невідповідність судового рішення нормам матеріального чи процесуального права виключає його законність, а відтак і визнання цього рішення таким, що втратило законну силу, за наявності факту ліквідації позивача ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з наведених вище підстав із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Харківської області від 13.09.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2006, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.