Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Усенко Є.А.

при секретарі Остапенку Д.О.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Суми

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2006

у справі №АС 16/153-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумижитлобуд" в особі будівельного управління "Опорядбуд"

до Державної податкової інспекції у м.Суми

про визнання нечинними рішень, -

Постановою Господарського суду Сумської області від 11.05.2006 ВАТ "Сумижитлобуд" в особі будівельного управління "Опорядбуд" відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням уточнених вимог, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №15-124/14026799/30463/1/42143 від 10.08.2004 та податкового повідомлення-рішення №15-124/14026799/30462/1/42142 від 10.08.2004 частково у сумі 4241,50 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Суми №15-124/14026799/30461/1/42143, №15-124/14026799/30460/1/42142, №15-124/14026799/30462/1/42142 частково в сумі 4241,50 грн., за №15-124/14026799/30463/1/42143 повністю в сумі 555,59 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання, про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у задоволенні скарги про скасування постанови суду апеляційної інстанції відмовити.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за результатами якої складено акт №783 від 27.05.2005. За висновками акта перевірки позивач в порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" затримав сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість. На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №15-124/14026799/30460/30462/1/42140 від 10.08.2004, яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 5230,50 грн. на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". А також, за порушення позивачем строків сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 2777,94 грн. прийнято податкове повідомлення-рішення №15-124/14026799/30461/30463/1/42143 від 10.08.2004, яким нарахована штрафна санкція в сумі 555,59 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача станом на 01.04.2001 рахувалась недоїмка по сплаті податку на додану вартість у сумі 17372,07 грн. Поточні платежі, які здійснювались позивачем, починаючи з 01.04.2001 зараховувались відповідачем в рахунок оплати податкового боргу, який виник станом на 01.04.2001, у зв’язку з чим за висновками відповідача поточні податкові зобов’язання по ПДВ здійснені з порушенням граничного строку сплати.

Відповідно до пп.19.3.4 п.19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який набрав чинності з 01.04.2001 року, неоплачені внаслідок недостатності коштів платіжні документи, у тому числі органів стягнення, які перебували в обліку банків на момент набрання чинності цим Законом, повертаються їх виписувачам без виконання протягом п'яти робочих (банківських) днів з дня набрання чинності цим Законом.

Контролюючий орган, який отримав такий неоплачений платіжний документ, зобов'язаний надіслати платнику податків податкове повідомлення про суму непогашеного податкового зобов'язання, зазначеного у цьому платіжному документі, яка підлягає сплаті протягом строків, визначених статтею 5 цього Закону.

У разі коли згідно з пп.18.1 ст.18 цього Закону таке податкове зобов'язання підлягає списанню повністю або частково, податкове повідомлення не надсилається або надсилається у частковій сумі.

У разі коли згідно з п.18.1 ст.18 цього Закону таке податкове зобов'язання може бути за бажанням платника податків розстрочене, контролюючий орган надсилає податкове повідомлення після закінчення 60 календарного дня з дня набрання чинності цим Законом, якщо платник податків не скористався правом такого розстрочення.

З дня набрання чинності цим Законом до дня, наступного за граничним днем сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні, наданого контролюючим органом згідно з цим пунктом, пеня та штрафні санкції на суму такого податкового зобов'язання не нараховуються.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем податкові повідомлення-рішення на суму непогашеного податкового зобов’язання вказаного в платіжних документах, які були повернуті без виконання, не приймалися, таким чином податковий борг, який виник станом на 01.04.2001 і не сплачений протягом 60 днів відповідно до приписів пп.19.3.4 п.19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" залишився неузгодженим.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами" визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях. Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, доводи відповідача, зокрема, щодо сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість по строку сплати 30.08.2001 в сумі 9890,00 грн. лише 24.12.2001 спростовуються наявним платіжним дорученням №233 від 14.09.2001 про сплату зазначеної суми, у зв’язку з чим затримка оплати підтверджується на строк 14 днів, тобто штрафні санкції повинні скласти 10% від суми податкового зобов’язання, що дорівнює 989,00 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Суми залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.