провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до прокурора Ленінського району м. Харкова –Скрипник В.В. про оскарження неправомірних дій за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 3 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 червня 2006 року, -

У грудні 2005 року позивач звернувся суд із позовом до прокурора Ленінського району м. Харкова –Скрипник В.В. про оскарження неправомірних дій, посилаючись на те, що при розгляді письмової заяви прокурор не прийняв необхідних заходів, передбаченим законом. Позивач просить зобов’язати прокурора принести письмові пробачення та стягнути з відповідача судові витрати за оплату держмита у розмірі 51 гривні з банківськими витратами у розмірі 55 копійок, оплату за отримання юридичної допомоги у розмірі 80 грн. з розрахунком банківських витрат у розмірі 1 грн., а також стягнути моральну шкоду у розмірі 4 000 грн. і стягнути витрати, пов’язані з явкою до суду у розмірі 33 грн.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 травня 2006 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії прокурора Ленінського району м. Харкова при розгляді заяви ОСОБА_1 від 06.10.2005р. та стягнуто з прокурора Ленінського району м. Харкова на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковою постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 травня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вимог щодо принесення прокурором письмового вибачення позивачеві, а також в частині стягнення суми у розмірі 0,55 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції від 3 травня 2006 року, позивач та прокурор Ленінського району м. Харкова звернулися із апеляційними скаргами до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 червня 2006 року апеляційні скарги позивача та прокурора Ленінського району м. Харкова залишені без задоволення, постанова суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29 січня 2007 року з відділення державного казначейства у Ленінському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 39,1 грн., сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції від 3 травня 2006 року та ухвалою суду апеляційної інстанції від 30 червня 2006 року позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що Ленінським РО ХГУ УМВС України в Харківській області проводилась перевірка за заявою ОСОБА_2 і колективу ТОВ "Автор", в якій ОСОБА_1 звинувачувався в незаконному втручанні в діяльність товариства. За наслідками перевірки, постановою прокурора від 23 вересня 2005 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою зазначених осіб. Непогоджуючись із постановою прокурора від 23 вересня 2005 року позивач 6 жовтня 2005 року звернувся із письмовою заявою до прокурора Ленінського району м. Харкова, в якій просив розглянути питання про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та працівників ТОВ "Автор". Вказана заява надійшла до прокуратури 10 жовтня 2005 року, а надіслано позивачу листа за підписом прокурора 24 листопада 2005 року. В процесі розгляду даної справи 13.03.2006 р. помічником прокурора Ленінського району була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи.

Відповідно до ст. 97 КПК України, прокурор по заяві або повідомленні про злочин зобов’язаний не пізніше 3-денного строку порушити кримінальну справу або відмовити в порушенні справи, або направити заяву по належності.

Задовольняючи частково позов, суд обґрунтовано визнав дії прокурора неправомірними, оскільки прокурором були порушені вимоги Кримінально-процесуального кодексу (1001-05) .

Ухвалюючи рішення про відмову у стягненні судових витрат, моральної шкоди, оплати за юридичні послуги, суд вірно керувався Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) та зазначив, що відшкодування шкоди з державного бюджету провадиться у випадках, що прямо передбачені у зазначеному вище законі, і що дія цього Закону на правовідносини, що виникли між позивачем та посадовою особою не поширюється.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 3 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.