Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцької Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Біла Церква про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2007 року позов залишений без задоволення.

Постанова мотивована тим, що Управління ПФУ у м. Білій Церкві при обчисленні належних позивачу пенсій правомірно керувалося постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) . Окрім того судом зроблено висновок, що дія ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо перерахунку пенсії відповідно до мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, на позивача не поширюється.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров ю, з врахуванням мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , за період з 01.04.2007 року по 01.01.2008 року. В решті позову відмолено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією відповідного посвідчення.

Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м. Білій Церкві та одержує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон). Позивачу відповідно до ст. 67 Закону проведено перерахунок пенсії автоматизованим способом і розмір пенсії позивача станом на 01.04.2007 року становить 1221,56 коп.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що під час вирішення зазначеного спору слід керуватися нормами вищезазначеного закону, а не Постановою КМУ №1 від 03.01.2002 (1-2002-п) року. Постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року (1-2002-п) , на яку посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та допомоги не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що дійшов вірного та обґрунтованого висновку застосувавши Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.