Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Федорова М.О.,Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу Рівненської об‘єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2005р.

у справі № 18/35 господарського суду Рівненської області

за позовом комунального теплопостачаючого підприємства "Комуненергія"

до Рівненської об‘єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

третя особа: державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Рівненської філії

про припинення публічного обтяження

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.03.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р., позов задоволено: припинено публічне обтяження у вигляді податкової застави активів, що належать комунальному теплопостачальному підприємству "Комуненергія", зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 1369918 від 12.10.2004 р.

Судові рішення вмотивовані тим, що перша податкова вимога № 1/1159 від 12.10.2004 р. про сплату податкового боргу у сумі 5448575,08 грн., на підставі якої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстроване публічне обтяження всіх активів КТП "Комуненергія"у вигляді податкової застави за № 1369918 від 12.10.2004 р., була скасована за результатами розгляду скарги позивача в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання рішенням від 11.11.2004 р.; майно, що знаходиться на балансі позивача, є комунальною власністю, не підлягає приватизації згідно частини 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а тому відповідно до підпункту "е" підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7, підпункту 10.2.2 пункту 10.2 ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" / Закон № 2181-ІІІ (2181-14) / не може бути використано як джерело погашення податкового боргу.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне, як правонаступник Рівненської ОДПІ, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст.6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7, ст. ст. 8, 10, 11 Закону № 2181-ІІІ.

Заперечуючи проти касаційної скарги, КТП "Комуненергія" просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8.1 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні / підпункт 8.2.2 пункту 8.2 цієї статті/.

Пунктом 7.3 ст. 7 цього Закону встановлено перелік активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Оскільки податкова застава має на меті забезпечення погашення податкового боргу платника податків, встановлені законом обмеження щодо певних видів активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, означає, що такі активи не можуть бути і в податковій заставі. В іншому випадку нівелюється зміст податкової застави, як способу забезпечення погашення податкового боргу за рахунок активів.

Згідно підпункту "е" підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ серед активів, що виключені з кола джерел погашення податкового боргу, визнано майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державних підприємств, встановлюється Фондом державного майна України.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що відчуження майна, що є комунальною власністю, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

З врахуванням цього припис підпункту "г" частини 2 пункту 2 ст. 5 вказаного Закону стосовно того, що приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, поширюється на перелічені об’єкти, які перебувають, в тому числі, в комунальній власності.

При цьому відповідно до положень частини 1 пункту 2 цієї статті об’єкти, що мають загальнодержавне значення, розкриті як майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів / робіт, послуг /, що мають загальнодержавне значення.

Відповідно до пункту 11.2 ст. 11 Закону № 2181-ІІІ у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкова вимога № 1/1159 від 12.10.2004 р. про сплату податкового боргу у сумі 5448575,08 грн., на підставі якої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстроване публічне обтяження всіх активів КТП "Комуненергія"у вигляді податкової застави за № 1369918 від 12.10.2004 р., була скасована за результатами розгляду скарги позивача в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання рішенням від 11.11.2004 р., а майно, що знаходиться на балансі позивача, є комунальною власністю та не підлягає приватизації, оскільки використовується для забезпечення постачання споживачам тепла.

Разом з тим, саме лише скасування податкової вимоги не означає звільнення активів платника податків з податкової застави, а відтак і не є підставою для скасування публічного обтяження у вигляді податкової застави при умові, якщо скасування податкової вимоги було з інших підстав, ніж відсутність податкового боргу у платника податків. В судовому процесі відповідач посилався на те, що підставою для скасування податкової вимоги було порушення встановленої законом процедури направлення податкової вимоги, а не відсутність у позивача податкового боргу, і що в подальшому позивачу була направлена податкова вимога № 1/1348 від 10.12.2004 р. з повідомленням, що з 10.11.2004 р. його активи перебувають у податковій заставі. Оскільки обставини, на які посилався відповідач, мають суттєве значення для правильного вирішення спору, ці доводи відповідача підлягали перевірці в судовому процесі та врахуванню в разі їх відповідності дійсним обставинам справи при ухваленні судового рішення.

Що ж до виключення публічного обтяження активів позивача у вигляді податкової застави з огляду на те, що позивач є підприємством, що належить до комунальної власності та здійснює постачання тепла споживачам, то таке в силу підпункту "е" підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7, пункту 8.1 ст. 8, пункту 11.2 ст. 11 Закону № 2181-ІІІ може стосуватися цілісного майнового комплексу позивача, що використовується для забезпечення здійснення позивачем вказаної діяльності.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив припинити публічне обтяження всіх активів. Як свідчить наявний у справі Розширений витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит орган державної влади, відносно активів позивача зареєстровано не одне публічне обтяження, в тому числі і у вигляді податкової застави після запису від 12.10.2004 р. за № 1369918. У зв’язку з цим розгляд судом лише вимоги щодо зазначеного запису міг бути лише у разі відповідного уточнення позивачем позовних вимог.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст. 43 ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи, щодо оцінки доказів на підставі всебічного і повного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, як таке, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до частин 2 та 4 ст. 227 КАС України є підставою для скасування цих судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного й об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановлено та відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Рівненської об‘єднаної державної податкової інспекції Рівненської області задовольнити частково, скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 02.03.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2005р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.