К-2330/07 Про стягнення суми заборгованості разової щорічної грошової допомоги - 30.10.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа - Головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, про стягнення суми заборгованості разової щорічної грошової допомоги, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2006 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року, -

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Куйбишевського районного суду Запорізької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа - Головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, про стягнення суми заборгованості разової щорічної грошової допомоги в розмірі 1898,75 грн. за 2003-2005 роки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що є учасником бойових дій в Афганістані, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Куйбишевський РВК Запорізької області 10.04.96. На підставі Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" (3551-12) він має право на щорічну разову допомогу учаснику бойових дій, розмір якої повинен визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами. Але в порушення вимог вищезазначеного Закону грошова допомога була сплачена не в повному обсязі, тому просив стягнути з відповідача заборгованість по щорічній разовій допомозі за період 2003 - 2005 рр. у сумі 1898,75 грн.

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій за 2003 рік - 146,50 грн., за 2004 рік - 342,25 грн., за 2005 рік - 1410 грн., всього 1898,75 грн.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року постанова суду першої інстанції змінена: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості разової щорічної грошової допомоги за 2005 рік в розмірі 1410 грн.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області ставить питання про їх скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України від 26 грудня 2002 року № 380-ІV "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) (ст. 28) учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, передбачена виплата щорічної разової допомоги у розмірі 90 гривень, Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) (ст. 44) - 120 гривень, а Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) (ст. 34) - 250 гривень.

Зазначені закони України, в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями (28, 44, 34) законів України "Про Державний бюджет України на 2003 та 2005 роки" фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 28, 44, 34 відповідно законів України "Про Державний бюджет України на 2003 та 2005 роки".

Зазначених обставин та норм матеріального права не врахували суди попередніх інстанцій під час вирішення спору в цій справі, чим порушили правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надали перевагу приписам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

З огляду на викладене рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Для вирішення цього спору, з урахуванням наведених вище норм матеріального права та висновків суду касаційної інстанції, необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення відповідачем розміру допомоги позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції. Тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2006 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року скасувати.