Про визнання протиправною діяльність Вищої ради юстиції, стягнути з державного бюджету на його користь 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання діяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом у порядку статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у якому просив: визнати протиправною діяльність Вищої ради юстиції, стягнути з державного бюджету на його користь 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову послався на статті 3, 8, 21, 22, 40, 55, 56, 64 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (v009p710-97) та 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (v015p710-02) , постанову Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) .

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 5 листопада 2014 року позовну заяву залишив без руху та на підставі статті 108 КАС надав строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Рішення мотивував тим, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам частин четвертої, п'ятої статті 105, частин першої, другої статті 106 КАС та пункту 13 частини другої статті 3 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

У зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 3 грудня 2014 року відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 та статті 171-1 КАС повернув позовну заяву позивачу.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС, у якій просить її скасувати та задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 171-1 КАС. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо актів Вищої ради юстиції.

Статтями 105, 106 КАС визначено форму та зміст адміністративного позову та вимоги до позовної заяви. Зокрема, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 5 листопада 2014 року послався на те, що позовні вимоги викладені нечітко, зокрема не зазначено, які дії відповідача й з огляду на які обставини слід визнати протиправними, сформульовані неясно, невиразно, неоднозначно. Крім того, позивач не додав до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору або належним чином завірений документ, який би підтверджував наявність пільг щодо сплати судового збору.

Позивач подав суду наступну заяву від 13 листопада 2014 року, яка, як убачається з її змісту, містить недоліки попередньої позовної заяви.

З огляду на це суддя Вищого адміністративного суду України відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 КАС ухвалою від 3 грудня 2014 року повернув позовну заяву ОСОБА_1.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.