Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Маринчак Н. Є.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційні скарги Заступника прокурора Хмельницької області та Славутської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. у справі № 16/3940-А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор"

до:

1) Славутської об’єднаної державної податкової інспекції,

2) Відділення державного казначейства України у Славутському районі Хмельницької області,

за участю Прокуратури Житомирської області

про стягнення бюджетної заборгованості,

за участю представників:

позивача – Коберник В. П.,

відповідача-1 – не з’явились,

відповідача-2 – не з’явились,

Прокуратури Житомирської області – не з’явились,

Прокуратури Хмельницької області – не з’явились,

Генеральної прокуратури України – Руснак Ю. І.,

Закритим акціонерним товариством "Славутський комбінат "Будфарфор", з урахуванням послідуючих змін та уточнень, подано позов про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період з липня 2005 року по березень 2006 року в сумі 508723 грн. 46 коп.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2006р. у справі № 16/3940-А позов задоволено.

В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що позивачем надані податковому органу податкові декларації за період з липня 2005 року по березень 2006 року із зазначенням відшкодування податку на додану вартість з доданням відповідних розрахунків та заяв; заявлені до відшкодування суми ПДВ підтверджені відповідачем у складених ним довідках; невідшкодована позивачу сума ПДВ становить 508723 грн. 46 коп.; відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, фактично сплачені до бюджету, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. постанову від 28.09.2006р. по даній справі залишено без змін у зв’язку з тим, що суд першої інстанції вірно встановив виконання позивачем всіх передбачених законодавством умов для отримання бюджетного відшкодування, однак зазначено про помилковий висновок щодо необхідності відшкодування ПДВ лише при фактичній сплаті цього податку до бюджету, оскільки умовою для отримання бюджетного відшкодування є сплата сум ПДВ постачальникам товарів.

Заступник прокурора Хмельницької області, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 1.8. ст. 1, пп. пп. 7.7.1., 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 159 КАС України.

Славутська об’єднана державна податкова інспекція, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 1.8. ст. 1, пп. пп. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач, з урахуванням пояснень його представника в судовому засіданні, в запереченнях на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а судові рішення – без змін, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права і дали правильну оцінку обставинам справи.

Прокуратура Житомирської області заперечення на касаційну скаргу не подала.

Присутній в судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України вимоги касаційної скарги Заступника прокурора Хмельницької області підтримав повністю, а вимоги касаційної скарги Славутської об’єднаної державної податкової інспекції підтримав в частині, яка не суперечить попередній скарзі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подавав податковому органу податкові декларації з податку на додану вартість із зазначенням відповідних сум від’ємного значення цього податку з доданням відповідних розрахунків сум бюджетного відшкодування та заяв про їх повернення; станом на 21.06.2006р. невідшкодована сума податку на додану вартість становить 508723 грн. 46 коп., що підтверджується вищевказаними документами, довідками відповідача про підтвердження сум бюджетного відшкодування та акту звірки між позивачем і податковим органом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу положень п. 1.8. ст. 1, пп. пп. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону слідує, що бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку виникненням від’ємної різниці між його податковими зобов’язаннями та податковим кредитом звітного періоду та в разі виникнення такої різниці в наступному звітному періоді з урахуванням попереднього, а визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Встановивши на підставі досліджених матеріалів справи вірне формування складу податкового кредиту та підтвердження відповідачем суми заявленого бюджетного відшкодування в розмірі 508723 грн. 46 коп., суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про виконання позивачем всіх передбачених законодавством умов для отримання бюджетного відшкодування.

Помилкове обґрунтування мотивів, з яких суд першої інстанції виходив при прийнятті постанови (в частині щодо відшкодування лише сум ПДВ, фактично сплачених до бюджету без врахування їх сплати в ціні товару), не може бути підставою для її скасування у зв’язку з повним і всебічним з’ясуванням необхідних для цього обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та прийняттям відповідного рішення.

За вказаних обставин, зважаючи на перегляд судових рішень в межах касаційної скарги, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги Заступника прокурора Хмельницької області та Славутської об’єднаної державної податкової інспекції є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційні скарги Заступника прокурора Хмельницької області та Славутської об’єднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. у справі № 16/3940-А – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.