Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Весельської Т.Ф.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про приведення приміщення у попередній стан, -

У травні 2006 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила винести рішення, яким зобов'язати ОСОБА_1 за власні кошти привести самовільно реконструйоване приміщення сараю, розташованого у дворі житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно з проектом забудови.

Ухвалою районного суду м. Одеси від 26 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2006 року, було відмовлено у відкритті провадження за адміністративним позовом.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у адміністративній справі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі за даною позовною заявою, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що цей спір не є публічно-правовим і не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів справи видно, що позивач в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , звернувся до суду із позовом, предметом якого є зобов'язання відповідача - фізичної особи, привести приміщення у попередній стан та знести самовільно збудовану надбудову над господарською будівлею у дворі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 100 Житлового кодексу Української РСР, переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

У відповідності із ч. 10 ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Згідно із ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

З огляду на предмет спору, слід також зазначити, що позивач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради не виконує у спірних правовідносинах владних управлінських функцій на основі законодавства і вимоги позивача не стосуються реалізації його повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, судом першої інстанції у відповідності із вимогами закону прийнято правильне рішення про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, з чим обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Приморській районній адміністрації Одеської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.