Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Весельської Т.Ф.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради, виконавчого комітету Луганської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАРЯ ПЛЮС К" про визнання нечинним рішень, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати нечинними рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 193/46 від 09 серпня 2006 року, рішення Луганської міської ради № 8/45 від 22 серпня 2006 року та рішення міської ради від 05 вересня 2006 року в частині надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАРЯ ПЛЮС К" земельної ділянки площею 0,0240 га, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Демьохіна.

Також позивач просив зобов'язати Луганську міську раду розглянути його заяву від 02 червня 2006 року про надання в оренду зазначеної земельної ділянки.

Крім того, ОСОБА_1 просив в порядку забезпечення позову заборонити Луганській міській раді вчиняти дії щодо виконання вказаних рішень.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 18 вересня 2006 року для забезпечення позову ОСОБА_1 заборонено Луганській міській раді та її уповноваженим особам укладати договір оренди земельної ділянки на підставі рішення Луганської міської ради про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАРЯ ПЛЮС К" в оренду земельних ділянок; зупинено дію рішень виконавчого комітету Луганської міської ради № 193/46 від 09 серпня 2006 року, рішення Луганської міської ради № 8/45 від 22 серпня 2006 року та рішення міської ради від 05 вересня 2006 року; заборонено Луганському міському реєстраційному офісу ЛРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" реєструвати договір оренди спірної земельної ділянки, до розгляду справи судом.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 жовтня 2006 року це судове рішення скасовано та закрито провадження у адміністративній справі.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАРЯ ПЛЮС К" в запереченнях на цю касаційну скаргу посилається на необґрунтованість викладених в скарзі доводів і просить відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Скасовуючи рішення місцевого суду і закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних,, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Як видно з матеріалів справи, у вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, предметом якого є захист права позивача на користування земельною ділянкою.

Порушуючи одночасно питання щодо визнання незаконними рішень Луганської міської ради та її виконавчого органу, позивач має основною метою вирішення спору приватного характеру, який випливає з правовідносин оренди земельної ділянки.

Спірні правовідносини виникли в зв'язку з наданням рішеннями відповідачів спірної земельної ділянки у оренду третій особі.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що між сторонами у справі існує спір, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

Згідно із ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок щодо необхідності закриття провадження у даній адміністративній справі.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 жовтня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.