Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Сороки М.О.,

Весельської Т.Ф.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпроград" (далі – ТОВ "Гіпроград") до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними,

ТОВ "Гіпроград" звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що листом від 25.09.2007 року Севастопольська міська державна адміністрація відмовила йому в укладанні договору суперфіції на земельну ділянку, орієнтованою площею

8,88 га

Постановою господарського суду АРК від 26 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду АРК від 10 грудня 2007 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації по відмові ТОВ "Гіпроград" в наданні права забудови чужої земельної ділянки орієнтованою площею

8,88 га

У касаційній скарзі Севастопольська міська державна адміністрація, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позову. У касаційних скаргах Севастопольська міська рада та прокуратура м. Севастополя, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Касаційні скарги Севастопольської міської ради та прокуратура м.Севастополя підлягають задоволенню, касаційна скарга Севастопольської міської державної адміністрації підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 20.09.2007 р. за договором купівлі-продажу ТОВ "Гіпроград" придбало у ТОВ "Туристичний комплекс "Берег" кафе "Берег", яке знаходиться за адресою: м. Севастополь, пляж парку Перемоги, 17. Листом від 25.09.2007 року Севастопольська міська державна адміністрація відмовила позивачу в укладанні договору суперфіції на вищевказану земельну ділянку.

Розглядаючи справу, суди виходили з того, що спір щодо укладання договору про надання права забудови земельної ділянки (суперфіції) є спором щодо укладання адміністративного договору.

З таким висновком судів погодитись неможливо, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України (2747-15) ) справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вказаної норми Закону для розгляду справ у порядку адміністративного судочинства необхідно дві обставини – наявність публічно-правового спору; у цьому спорі хоча б однією із сторін має бути суб’єкт владних повноважень.

Згідно пункту 14 статті 3 КАС України адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Незважаючи на те, що відповідачем у даному спорі є суб'єкт владних повноважень - Севастопольська міська державна адміністрація, він не має публічно-правового характеру, оскільки предметом спору у даній справі є спір про право позивача на укладення договору користування земельною ділянкою. Це спір носить приватний, а не публічний характер.

Керуючись ст. ст. 9, 157, 228, КАС України (2747-15) , суд,

Касаційні скарги Севастопольської міської ради та прокуратура м.Севастополя задовольнити, касаційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову господарського суду АРК від 26 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду АРК від 10 грудня 2007 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Роз’яснити особам, які беруть участь у справі, що вони не позбавлені права вирішити вищевказаний спір в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст. ст. 236 - 239 КАС України.