Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

при секретарі судового засідання: Семяністій С.Л.,

за участі представника Генеральної прокуратури України: Солодкої Л.П.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій та бездіяльності при здійсненні нагляду за розслідуванням кримінальної справи, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Солодкої Лесі Петрівни - представника Генеральної прокуратури України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2008 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання незаконними дій та визнання протиправною бездіяльності останньої, як найвищого наглядового органу України, за дотриманням законності при розслідувані кримінальної справи.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2007 року провадження у справі закрито, оскільки даний спір належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2008 року скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2007 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі представник Генеральної прокуратури України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2008 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалу апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 236 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються дії та бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неналежного виконання покладених на неї функцій з нагляду за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. При цьому, позивач зазначає, що при розслідуванні кримінальної справи № 132862 було вчинено цілий ряд порушень кримінально-процесуального законодавства, однак це залишилося без належного реагування з боку Генеральної прокуратури України, у якої кримінальна справа № 132862 перебувала на контролі.

Крім того, позивач оскаржує дії Генеральної прокуратури України щодо скасування постанови помічника Долинського міжрайонного прокурора Івано-Франківської області від 17.08. 1998 року про відмову в порушенні кримінальної справи, щодо скасування постанови слідчого прокуратури Снятинського району Івано-Франківської області від 22.12.1998 року про закриття кримінальної справи.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що частина вимог позивача відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а частина повинна перевірятися за правилами кримінального процесуального судочинства.

Однак, суди попередніх інстанцій не розмежували ці вимоги в такому порядку та не вирішили питання щодо закриття провадження в частині вимог, які мають розглядатися в кримінальному судочинстві, та про розгляд справи в частині вимог, які мають розглядатися в адміністративному судочинстві.

За таких обставин оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи в суд першої інстанції для вирішення питання про закриття провадження в частині вимог та продовження розгляду в іншій частині вимог позовної заяви.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Солодкої Лесі Петрівни - представника Генеральної прокуратури України задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2008 року скасувати та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду справи в частині вимог та вирішення питання про закриття провадження в іншій частині позовних вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.