К-3056/06 Про визнання незаконними дій ДПІ щодо безпідставного утримання трудової книжки - 28.10.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду від 25.03.2005, ухвали Красногвардійського районного суду від 26.04.2004 та ухвал Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.09.2005 та від 09.11.2005 по справі № 2-32/05

за скаргою ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції Красногвардійського району м. Дніпропетровська

про визнання незаконними дій ДПІ щодо безпідставного утримання трудової книжки

Заявлено позовні вимоги про визнання незаконними дій ДПІ щодо безпідставного утримання трудової книжки, так як при порушенні кримінальної справи по відношенню до ОСОБА_1 вилучення трудової книжки було незаконним.

Протокольною ухвалою Красногвардійського районного суду від 26.04.2004 (а. с. 104) відхилено клопотання ОСОБА_1 про витребування із архіву МВС України кримінальної справи № 6662/02.

Рішенням Красногвардійського районного суду від 25.03.2005 по справі № 2-32/05 в задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.09.2005 по справі № 2-32/05 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду від 26.04.2004, з мотиву, що така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню в порядку ст. 293 ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.11.2005 по справі № 2-32/05 залишено без змін рішення Красногвардійського районного суду від 25.03.2005 про відмову в задоволенні скарги.

Як зазначено судом першої інстанції в рішенні від 25.03.2005 - В період із 27.03.1997 по 30.05.1997 ДПІ була проведена перевірка малого приватного науково-виробничого підприємства "Іра", де встановлено порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (334/94-ВР) в частині віднесення на витрати виробництва комунального податку на працівників, що працюють на підприємстві за сумісництвом.

Відповідно відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції послався на те, що зазначений Акт перевірки стосується працівників-сумісників, трудові книжки яких знаходяться за основним місцем роботи і враховуючи зазначене, зазначене не може бути доказом вилучення трудової книжки ОСОБА_1

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що тільки після проведеної перевірки, документи підприємства були вилучені працівниками ДПІ, про що свідчить протокол вилучення від 06.11.1997. І саме трудової книжки ОСОБА_1 в переліку документів не зазначено. Таким чином суд першої інстанції визнав, що немає жодних правових підстав для задоволення скарги. Крім того, суд визнав, що інших доказів вилучення трудової книжки надано не було, також не підтверджений факт зберігання на підприємстві його трудової книжки, що повинно було бути зафіксовано в книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів.

Суд апеляційної інстанції погодився повністю із зазначеним обґрунтуванням вирішення справи.

Не погоджуючись із рішенням Красногвардійського районного суду від 25.03.2005, ухвалою Красногвардійського районного суду від 26.04.2004 та ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.09.2005 та від 09.11.2005 по справі № 2-32/05, ОСОБА_1 просить їх скасувати, посилаючись на те, що судові рішення протирічать одне одному. Також враховуючи порушення судом першої інстанції ст. ст. 15, 31, 38, 62 ЦПК України, скаржник вказав на те, що не можна вважати узгодженими дві ухвали суду апеляційної інстанції від 22.09.2005, постановлені в одній справі за правилами різних процесуальних кодексів.

Крім того скаржник зазначив, що рішення від 25.03.2005 мотивоване відсутність надання заявником доказів, протирічить його ухвалі від 26.04.2004 про відмову у забезпеченні доказів в ухвалі від 12.08.2004, якою суб'єкт оскарження був зобов'язаний надати суду вилучені у заявника документи, про яку у своєму рішенні суд чомусь не пригадав. Мотиви ухвали від 15.04.2005 про відмову у засвідченні зауважень на протокол, якими відтворювались повний зміст ухвали суду від 12.08.2004 про забезпечення доказів і справжні пояснення представника ДПІ стосовно її невиконання, не узгоджуються з мотивами рішення суду від 25.03.2005.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України - права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як визначено ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" - плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Отже розглядаючи підстави оскарження ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.11.2005 по справі № 2-32/05, якою залишено без змін рішення Красногвардійського районного суду від 25.03.2005 про відмову в задоволенні скарги, необхідно врахувати що скарга була подана на дії ДПІ в рамках проведеної із 27.03.1997 по 30.05.1997 перевірки малого приватного науково-виробничого підприємства "Іра", де встановлено порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (334/94-ВР) в частині віднесення на витрати виробництва комунального податку на працівників, що працюють на підприємстві за сумісництвом. При цьому відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції послався на те, що зазначений Акт перевірки стосується працівників, що працюють за сумісництвом, трудові книжки яких знаходяться за основним місцем роботи, і тому враховуючи зазначене, висновок судів про те, що Акт перевірки не може бути доказом вилучення трудової книжки ОСОБА_1 є обгрунтовним.

На спростування заперечень скаржника, необхідно звернути увагу на те, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що тільки після проведеної перевірки, документи підприємства були вилучені працівниками ДПІ, про що свідчить протокол вилучення від 06.11.1997. І саме трудової книжки ОСОБА_1 в переліку документів не зазначено. Таким чином суд першої інстанції визнав, що немає жодних правових підстав для задоволення скарги. Крім того, суд визнав, що інших доказів вилучення трудової книжки надано не було, також не підтверджений факт зберігання на підприємстві його трудової книжки, що повинно було бути зафіксовано в книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів.

Тобто враховуючи встановлені судами фактичні обставини, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що посилання заявника на неправомірне залишення без задоволення його клопотання про витребування кримінальної справи не може бути прийняте до уваги, оскільки у даній справі знаходяться необхідні документи зазначеної кримінальної справи, і які стосуються предмету спору.

Розглядаючи підстави оскарження протокольної ухвали Красногвардійського районного суду від 26.04.2004 (а. с. 104), якою відхилено клопотання ОСОБА_1 про витребування із архіву МВС України кримінальної справи № 6662/02, суд касаційної інстанції також звертає увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки суд першої інстанції перевірив усі докази, на які посилався позивач і які просив витребувати в рамках заявлених вимог до ДПІ, і тому посилання на порушення судом вимог закону щодо витребування доказів та їх оцінку є необґрунтованим.

За таких обставин суд касаційної інстанції визнає правомірною і законною ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.09.2005 по справі № 2-32/05, якою відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду від 26.04.2004, з мотиву, що така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню в порядку ст. 293 ЦПК України.

Відповідно аналізуючи встановлені судами фактичні обставини справа та враховуючи норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , який вступив в дію із 01.09.2005, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини справи, і судові рішення винесені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду від 25.03.2005, ухвали Красногвардійського районного суду від 26.04.2004 та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.09.2005 та від 09.11.2005 по справі № 2-32/05 залишити без змін.