Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14.06.2004 року

та рішення Артемівського міського суду Донецької області від 28.01.2004 року

по справі № 2-116-2004

за позовом Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції

до ОСОБА_1

про стягнення суми податкового боргу, -

У серпні 2003 року Артемівська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Артемівського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу.

Рішенням Артемівського міського суду Донецької області від 28.01.2004 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14.06.2004 року у даній справі позов задоволено; з відповідача стягнуто заборгованість по прибутковому податку на користь місцевого бюджету в сумі 103024,73 грн. з підстав правомірності заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватний нотаріус ОСОБА_1 зареєстрований в Артемівській ОДПІ як платник податків. На підставі поданих відповідачем декларацій ОСОБА_1 податковим органом, згдно Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року № 13-92 (13-92) донараховувались суми податкового зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності, що підлягають сплаті, які але відповідач відмовляється сплачувати такі суми податку. На момент звернення позивачем до суду загальна сума непогашеного податкового боргу складає 103024, 73 грн., стягнення якої і було предметом розгляду у даній справі.

ОСОБА_1 вважає такі дії податкового органу неправомірними, оскільки, на думку відповідача, у даному випадку прибутковий податок повинен нараховуватись за ставкою 20%, передбаченою ч. 3 ст.7 Декрету, як доходи, одержані громадянами не за місцем основної роботи.

Так, статтею 67 Конституції України визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) приватні нотаріуси не перебувають у трудових відносинах з державними, приватними і громадськими підприємствами та організаціями, тому оподаткування їх прибутку не передбачене розділами II чи III Декрету (як отриманих за місцем основної роботи чи не за місцем основної роботи), а регулюється розділом IV Декрету.

Згідно з розділом IV Декрету до об'єктів оподаткування віднесені доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II і III цього Декрету. У розділі IV Декрету не наведено виключного переліку інших об'єктів оподаткування, тому оподаткування доходів приватних нотаріусів має проводитися відповідно до цього розділу.

За характером діяльності, відповідно до Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , робота приватних нотаріусів аналогічна тій, що виконується державними нотаріусами, і фактично є основним місцем роботи приватних нотаріусів. Плата за вчинення приватним нотаріусом нотаріальних дій (надання послуг правового характеру) становить його сукупний оподаткований доход. Тому обчислення прибуткового податку доходів від зайняття приватною діяльністю має проводитись стосовно ставок прогресивного оподаткування, визначених в ст. 7 Декрету та встановлених Указом Президента України від 13.09.94 (із змінами від 21.11.95) "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян, що обкладається прибутковим податком".

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо правомірності дій відповідача.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14.06.2004 року та рішення Артемівського міського суду Донецької області від 28.01.2004 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14.06.2004 року та рішення Артемівського міського суду Донецької області від 28.01.2004 року по справі № 2-116-2004 залишити без змін.

Справу № 2-116-2004 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

В. секретар В.Б. Ликова