Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Суб'єкта підприємницька діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі (далі -ДПІ у м. Сімферополі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ДПІ у місті Сімферополі на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2006 року,

У лютому 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДПІ у місті Сімферополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2006 року за № 000004170/0 про визначення суми податкового зобов'язання з єдиного податку в сумі 500 гривень та застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 4200 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування" і не відповідає чинному законодавству.

Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 03 липня 2006 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2006 року постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 03 липня 2006 року скасовано, позов задоволено та визнано не чинним податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2006 року №000004170/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в розмірі 4700 гривень.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2006 року та ухвалити нове рішення, яким відповідно відмовити в задоволені позовних вимог.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Актом перевірки від 31 січня 2006 року №39\17-1\2522916313 "Про результати проведення планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2003 року по 30 вересня 2005 року" встановлено порушення абзацу 4 пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а саме було встановлено, що позивач залучив до підприємницької діяльності найманих працівників, але не включив їх до розділу 8 заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення №000004170/0, яким на підставі статті 2 Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента від 03 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) " від 28 червня 1998 року №746/99, статті 5 Постанови Верховної Ради АР Крим від 19 червня 2002 року №124-3/02, статті 5 Постанови Верховної Ради АР Крим від 19 червня 2002 року №124-3/02 з доповненнями і змінами №905-3/02 від 21 квітня 2004 року, визначено позивачу податкове зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 500,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 4 200,00 гривень.

Висновок податкової інспекції про порушення СПД ОСОБА_1 вищезазначених норм чинного законодавства не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Позивачем, згідно наявних у справі платіжних доручень, було сплачено суму єдиного податку у порядку та розмірах, визначених абзацом 4 пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" відповідно до кількості найманих працівників, які перебували з ним у трудових відносинах.

Таким чином, порушень з боку позивача вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" щодо сплати єдиного податку при використанні праці найманих працівників у підприємницької діяльності не вбачається, а тому відсутні підстави для визначення податкового зобов'язання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб та застосування штрафних санкцій.

Стосовно факту неподання позивачем довідки до податкового органу про наявність трудових відносин між суб'єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками, то суд апеляційної інстанції прийшов вірного висновку, що це не є порушенням вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва та не тягне за собою донарахування єдиного податку, оскільки не передбачено існуючим законодавством.

Що ж стосується застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №124-3/02 від 19 червня 2002 року "Про деякі питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податків в Автономній Республіці Крим", судом апеляційної інстанції дано правильний висновок про відсутність повноважень у Верховної Ради Автономної Республіки Крим встановлювати відповідальність за порушення правил оподаткування, з огляду на наступне.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів визначено Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 1.5 статті 1 цього Закону встановлено, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов вірного висновку щодо неправомірності нарахування позивачу штрафних санкцій.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції прийнята з урахуванням всіх обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для її скасування чи зміни немає.

Доводи, викладені стороною в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2006 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.