К-29492/06 Про визнання дій Державного управління екології та природних ресурсів неправомірними - 28.10.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою в.о. Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2006 року у справі №2-а-29/06 за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора до Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області, третя особа – приватний підприємець Підлужна Валентина Михайлівна, про визнання дій неправомірними, -

У липні 2005 року Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду з заявою в порядку гл. 31-В ЦПК України (в редакції 1963р (1501-06) .) до Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій начальника комплексного відділу екологічного контролю, що виразились в наданні позитивного висновку від 09 березня 2002 року №4-580-12-3 щодо можливості направлення матеріалів по заяві ПП Підлужної В.М. на розгляд комісії з питань регулювання земельних відносин міської ради для попереднього погодження місця розташування торговельного павільйону з літнім майданчиком для комерційного призначення.

Судом до участі в справі в якості третьої особи залучено Підлужну В.М.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі в.о. Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд. Зокрема зазначає, що судами не було визначено позивача у справі в інтересах якої виступає прокурор, також вказує на те, що прокурором не було пропущено строку на звернення до суду та вказує на порушення норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач на стадії попереднього погодження діяв у відповідності до вимог ст. 151 Земельного кодексу України. Також зазначають, що прокурором було пропущено строк для звернення до суду з даним позовом

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.7 ч.1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. - 248-16 ЦПК України в редакції 1963 року, який був чинним на момент звернення прокурора до суду, заяву до суду може бути подано прокурором протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або якщо він не був розглянутий у встановлений десятиденний строк.

Згідно приписів ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.

Однак, як вбачається з заяви прокурора та доданих до неї документів позивач оскаржує лист за підписом начальника комплексного відділу екологічного контролю від 09 березня 2002 року №4-580-12-3, який не являється актом, прийнятим за результатами розгляду протесту прокурора, та відповідно до вимог ст. 17 КАС України не являється ні нормативно-правовим актом ні актом індивідуальної дії.

Тобто, ухвалюючи судові рішення за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суди не перевірили, чи може бути розглянута дана справа в порядку адміністративного судочинства чи ні.

Згідно вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки допущена судами попередніх інстанцій неповнота в дослідженні доказів у справі не може бути усунена судом касаційної інстанції, тому ця обставина відповідно до ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу в.о. Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2006 року скасувати, а справу №2-а-29/06 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.