К-34828/06 Про призначення пенсії за вислугою років - 10.03.2009 Прийняття

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до УМВС України в Миколаївській області про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (далі - Закон). Позов обґрунтовувала тим, що має право на отримання пенсії за вислугу років згідно зазначеного пункту, оскільки з 23 грудня 1981 року і до 04 липня 1994 року проходила службу в органах внутрішніх справ, а потім була звільнена у відставку за віком. Пенсія їй була призначена не за пунктом "а" статті 12 Закону, а за пунктом "б". Причиною такого є те, що при призначенні їй пенсії відповідач проігнорував положення чинного законодавства про обраховування вислуги років на пільгових умовах, а, відповідно, не врахував період навчання у медичному училищі та службу у слідчому ізоляторі. Таким чином, позивач мала 20 років стажу в органах внутрішніх справ і повинна була отримувати пенсію за пунктом "а" статті 12 Закону, однак їй помилково призначено пенсію за пунктом "б". 08 вересня 2005 року вона звернулась до відповідача з вимогою призначити їй пенсію за належною підставою і з врахуванням усього наявного стажу, однак їй у цьому було відмовлено.

Також у позові зазначала, що з 01 січня 2005 року мінімальна пенсія складала 332 грн., а їй виплачували 306,32 грн., а з 22 березня 2005 року - 322 грн., тобто відповідачем порушені норми статей 46, 48 Конституції України, статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в якій зазначено, що пенсії за вислугу років не можуть бути нижчими від мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Пізніше додала ще вимоги про стягнення на її користь 12956 грн. майнової шкоди, скорегованих на встановлений індекс інфляції та 5000 грн. моральної шкоди.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2006 року позов задоволено частково.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2006 року скасовано постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2006 року та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2006 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2006 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання відповідача призначити їй пенсію на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" апеляційний суд правильно обґрунтував безпідставність цих вимог.

На підставі досліджених доказів судами встановлено, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ з 22 грудня 1981 року по 04 липня 1994 року і цей час було зараховано їй до вислуги років для призначення пенсії.

Період навчання ОСОБА_1 у медичному училищі та період її роботи у СІЗО УМВС України в Миколаївській області в пільговому обчисленні у своїй сукупності з періодом служби в органах внутрішніх справ не складала 20 років, а тому їй не могла бути призначена пенсія за пунктом "а" статті 12 Закону.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на підставі вимог пунктів 2,3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (393-92-п) (далі - Постанова).

Відповідно до зазначених норм Постанови до вислуги років особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ при призначенні пенсії згідно пункту "а" статті 12 Закону додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочного) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців. До вислуги років для призначення пенсії зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця проходження служби на посадах рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у виправно-трудових установах на правах лікувальних закладів та лікарень при виправно-трудових установах для утримання інфекційно хворих засуджених.

Суди дійшли правильного висновку і щодо відмови у задоволенні позову про перерахунок пенсії з врахуванням періоду, протягом якого позивач працювала вже після звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки статтями 63, 64 Закону, який є спеціальним і повинен застосовуватись до спірних правовідносин, така підстава для проведення перерахунку не передбачена.

Разом з тим, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої пенсії не можуть бути визнані обґрунтованими та законними.

Відповідно до пункту 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ці вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не дотримані.

Судами першої та апеляційної інстанцій не перевірені доводи позивача про те, що з 01 січня 2005 року при мінімальній пенсії за віком 332 грн. їй виплачували по 306,32 грн. за місяць, а з 22 березня 2005 року їй виплачували лише 322 грн., позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині судами не вирішені і відповідне рішення про задоволення або про відмову в їх задоволенні не постановлене.

Суди неповно дослідили обставини у справі і не встановили в яких розмірах дійсно виплачувалась пенсія ОСОБА_1, чи відповідала вона розмірам, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", якою передбачено, що пенсії за вислугу років, що призначаються відповідно до цього Закону, не можуть бути нижчими від мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанови судів першої та апеляційної інстанцій у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2006 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2006 року у справі за її позовом до УМВС України в Миколаївській області про призначення пенсії за вислугою років скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.