К-5359/07 Про скасування податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 28.10.2008 Прийняття

В жовтні 2006 р. позивач - Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Сумітек Україна" звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000192305/0 від 11.03.2006 р.

Постановою господарського суду м. Києва від 27.11.2006 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постанова місцевого господарського суду обґрунтована тим, що при поданні позивачем в листопаді 2003 р. відповідачу за періоди червень-вересень 2003 р. уточнюючих декларацій з податку на додану вартість за скороченою формою, позивач не надав відповідачу розрахунки коригування до декларацій з податку на додану вартість (повних) раніше наданих та проведених по особовому рахунку платника, у зв’язку з чим відповідач не провів коригування даних особового рахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. постанову господарського суду м. Києва від 27.11.2006 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000192305/0 від 11.03.2006 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 5,10 грн. судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, отримавши в листопаді 2003 р. уточнюючі декларації за період червень-вересень 2003 р., ніяким чином не відреагував на подані позивачем уточнюючі декларації, та не провів коригування даних особового рахунку позивача. Крім того, суд вказав на те, що оскільки суми податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період червень-вересень 2003 р. у позивача не змінювались, то у нього були відсутні зобов’язання щодо подання відповідачу розрахунків коригування до декларацій з податку на додану вартість повної форми.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного господарського суду, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р., а постанову господарського суду м. Києва від 27.11.2006 р. залишити в силі.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. – без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку щодо дотримання Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Сумітек Україна" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.06.2003 р. по 01.10.2005 р., за результатами якої складено акт № 97/1-23-05-32524901 від 02.03.2006 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п. 1.2, пп. 5.13.1 п. 5.13 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (z0250-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054 (z0250-97) (далі в тексті – Порядок № 166), не проведено розрахунок коригування до декларації з податку на додану вартість (повної форми) відповідних періодів (червень-вересень 2003 р.), що в результаті призвело до завищення від’ємного значення по податку на додану вартість на особовому рахунку платника податків на суму 168002 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2006 р. № 0000192305/0, яким позивачу визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 252003 грн. (168002 грн. - основний платіж, 84001 грн. - штрафні санкції).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами як першої, так і апеляційної інстанції вірно вказано на те, що в порушення Порядку № 166 позивач за період з дня реєстрації по жовтень 2003 р. надав відповідачу декларації з податку на додану вартість за повною формою відповідно по періодам: червень 2003 р., липень 2003 р., серпень 2003 р., вересень 2003 р., хоча враховуючи обсяг оподатковуваних податком на додану вартість операцій, повинен був подавати декларації в скороченій формі. Внаслідок цього вказані в деклараціях суми податку на додану вартість були відображені в особовому рахунку платника.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач самостійно виявив та виправив помилки, подавши в листопаді 2003 р. відповідачу за періоди червень - вересень 2003 р. уточнюючі декларації з податку на додану вартість за скороченою формою.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач, отримавши в листопаді 2003 року уточнюючі декларації за період червень- вересень 2003 року за скороченою формою, ніяким чином не відреагував на подані позивачем уточнюючі декларації, та не провів коригування даних особового рахунку позивача.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, у листопаді 2003 р. позивач набрав обсяг оподатковуваних операцій більше 3600 неоподатковуваних мінімумів, у зв’язку з чим у грудні 2003 р. подав податковому органу декларацію з ПДВ за повною формою. При цьому позивач включив значення рядка 24 ("Сума ПДВ, яка зменшує суму податку, належну до сплати в наступному звітному періоді, і не відображається в особовому рахунку платника") податкової декларації (скороченої) за жовтень 2003 р. у розмірі 238351 грн. до рядка 8 ("Коригування на основі попередніх звітних періодів") податкової декларації за листопад 2003 року за повною формою. Зазначена сума у розмірі 238351 грн. складалася з суми податкового кредиту за період червень - вересень 2003 р. у розмірі 168002 грн. та суми податкового кредиту за жовтень 2003 р. Правомірність проведення позивачем подібного коригування на суму 238351 грн. підтверджена відповідачем під час проведення перевірки (стор. 15 акту перевірки).

Отримавши у грудні 2003 року податкову декларацію за листопад 2003 року за повною формою відповідач відобразив в особовому рахунку позивача від’ємне значення податку на додану вартість (суму податкового кредиту) у загальному розмірі, вказаному в цій декларації. Таким чином, сума податкового кредиту за період червень - вересень 2003 року у розмірі 168002 грн. була повторно відображена на особовому рахунку позивача.

Таким чином, завищення на особовому рахунку платника суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 168002 грн. відбулося по вині відповідача у зв’язку з не проведенням в особовому рахунку позивача даних уточнюючих декларацій та повторним відображенням в особовому рахунку суми у розмірі 168002 грн. на підставі податкової декларації за листопад 2003 року за повною формою.

Доводи податкового органу щодо не проведення позивачем розрахунку коригування до декларації з податку на додану вартість (повної форми) відповідних періодів (червень – вересень 2003 р.) обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

В процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції було досліджено декларації з податку на додану вартість за період червень - вересень 2003 року та первинні документи (податкові накладні, виписки з банківських рахунків, договори тощо), та встановлено, що позивач у вказаний період здійснив операції, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальну суму 1022994 грн. У зв’язку з цим у позивача протягом червня - вересня 2003 р. виникло право на податковий кредит на загальну суму 170499 грн. У липні 2003 року позивач здійснив продаж товарів на загальну суму (включаючи податок на додану вартість) 14982 грн., у зв’язку з чим у нього виникло податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 2497 грн.

Тобто, податковий кредит позивача за період червень – вересень 2003 р. становив 168002 грн. (170499 грн. - 2497 грн.).

Відповідно до п.п. 5.6, 5.8 Порядку № 166 (z0250-97) розрахунок коригування подається виключно при заповненні рядків 8 ("Коригування податкових зобов’язань з ПДВ") та 16 ("Коригування податкового кредиту з ПДВ") податкової декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що суми податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період червень - вересень 2003 р. у позивача не змінювалися, то у нього були відсутні зобов’язання щодо подання відповідачу розрахунків коригування до декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір, ухвалене ним по справі судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. - без змін.