К-5553/07 Про скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість - 28.10.2008 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. у справі № 21/128-НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Модуль"

до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Джурбій В. М.,

відповідача – Олійник В. І.,

Відкритим акціонерним товариством "Модуль", з урахуванням послідуючих заяв про уточнення позовних вимог, подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 01.10.2004р. № 0001082640/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 1 179 437 грн. основного платежу та 353 831 грн. 10 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. у справі № 21/128-НА позов задоволено повністю.

Судові рішення обґрунтовані тим, що частина придбаної продукції реалізована через комісіонера на експорт; витрати позивача по сплаті податку підтверджені податковою накладною № 1/ОС/4 від 23.07.2004р. на суму 7 076 619 грн. 98 коп., в т. ч. ПДВ 1 179 436 грн. 66 коп.; в декларації по податку на додану вартість за липень 2004 року ПДВ в зазначеній сумі позивачем віднесені до загальної суми податкового кредиту; факт винесення податкового повідомлення-рішення відповідачем не спростований.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати і прийняти нову постанову, якою у позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 4.2.3. п. 4.2. ст. 4, пп. 5.2.6. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 86 КАС України.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить в її задоволені відмовити, вважаючи доводи необґрунтованими.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Оскаржувані рішення не відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України, оскільки висновки по ним зроблені при неповному з’ясуванні фактичних обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, однією з підстав задоволення позову судами попередніх інстанцій визнано те, що витрати позивача по сплаті податку на додану вартість в сумі 1 179 437 грн. підтверджені податковою накладною від 23.07.2004р. № 1/ОС/4.

Однак такий висновок суперечить вимогам законодавства.

З аналізу абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції станом на момент здійснення спірних операцій) слідує, що платник податків має право на податковий кредит звітного періоду в разі його підтвердження відповідною податковою накладною за умови сплати (нарахування) ним сум податків в цьому періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Питання сплати позивачем відповідних сум ПДВ у складі ціни товарів при їх придбанні, (нарахування), судами попередніх інстанцій не досліджувалось, податкова декларація, на яку посилаються суди, в матеріалах справи відсутня.

Також, судами не досліджено фактичне виконання комісіонером зобов’язань по експорту продукції, зокрема, в частині отримання виручки від нерезидента та проведення належних розрахунків з позивачем, що не дає змоги в повній мірі встановити фактичні обставини по господарським операціям, перевірити правомірність формування платником суми податкового кредиту.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій повністю та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. у справі № 21/128-НА.

3. Справу № 21/128-НА направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.