Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову господарського суду Закарпатської області від 03 серпня 2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006р.

у справі №7/190-2006

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Комплекс"

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (надалі – Ужгородська МДПІ у Закарпатській області),

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У червні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 24.05.2006р. №248/23-0/32737631/6577 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 13760,62грн. та №249/23-0/32737631/6578 про визначення податкового зобов’язання з єдиного податку у сумі 68280,00грн..

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва" суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на прибуток. Також позивач вказує на неправомірність проведення відповідних донарахувань по єдиному податку на підставі включення до бази оподаткування єдиним податком сум поворотної фінансової допомоги (позики), отриманої позивачем.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 03 серпня 2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006р., позовні вимоги задоволенні частково: скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24.05.2006р. №249/23-0/32737631/6578 про визначення податкового зобов’язання з єдиного податку у сумі 68280,00грн.; у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2006р.

№248/23-0/32737631/6577 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 13760,62грн. відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до порівняльного правового аналізу наявних в Україні систем оподаткування – загальної ( Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ) та спеціальної (Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва") при спрощеній системі оподаткування за єдиним податком суми поворотної фінансової допомоги не можуть бути об’єктом оподаткування, оскільки при їх поверненні є неможливим відповідне коригування по складу витратної частини. Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.05.2006р. №248/23-0/32737631/6577 про донарахування платежів та застосування штрафних санкцій, то у задоволенні цієї частини позовних відмовлено у зв’язку із анулюванням цього рішення відповідно до наказу Ужгородської МДПІ у Закарпатській області №273 від 21.07.2006р..

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Ужгородська МДПІ у Закарпатській області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмов у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом Ужгородською МДПІ у Закарпатській області було проведено планову документальну перевірку позивача дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 25.11.2003р. по 31.12.2005 р., про що складено акт від 16.05.2005р. №30/23-0/32737631.

Відповідно до вказаного акта було встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв’язку з не включенням до валових доходів суми умовно нарахованих відсотків на суму коштів, отриманих внаслідок надання поворотної фінансової допомоги товариству в розмірі 282500,00грн.; ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва" у зв’язку з не включенням до бази оподаткування єдиним податком суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 282500,00грн. у І півріччі 2004р. та 266500,00 грн. у ІІ півріччі 2005р..

На підставі вказаного акта прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2006р. №248/23-0/32737631/6577 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 13760,62грн. у т.ч. основного платежу – 9173,75грн., штрафних (фінансових) санкцій – 4586,87грн., та №249/23-0/32737631/6578 про визначення податкового зобов’язання з єдиного податку у сумі 68280,00грн. у т.ч. основного платежу – 45520,00грн., штрафних (фінансових) санкцій – 22760,00грн..

Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000,00гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1000000,00гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно ч.3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" азначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів іобов’язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, про оподаткування.

З наведеного випливає, що основною умовою для віднесення будь-яких грошових надходжень платниками єдиного податку до доходів є їх отримання внаслідок продажу (реалізації) товарів (робіт, послуг).

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 03 серпня 2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.