К-806/08 Про визнання нечинною вимоги управління Пенсійного фонду України щодо сплати суми страхових внесків - 05.03.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську на постанову господарського суду Волинської області від 27 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року у справі №05/44-5А за позовом підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську, відділу Державної виконавчої служби у м. Нововолинську про визнання нечинними вимоги, постанови та стягнення моральної шкоди, -

У лютому 2007 року підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську, відділу Державної виконавчої служби у м. Нововолинську, в якому просила визнати нечинними: вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Нововолинську від 06.11.2006 р. № 77-У про сплату 230,82 грн. страхових внесків; постанову Державної виконавчої служби у м. Нововолинську №18109 від 01.12.2006 р. про відкриття виконавчого провадження; стягнути з відповідачів 4000,00 грн. моральної шкоди.

__________________________________________________________________

Справа № К-806/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою господарського суду Волинської області від 27 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року, позовні вимоги задоволені в частині визнання нечинною вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Нововолинську від 06.11.2006 р. № 77-У про сплату 230,82 грн. страхових внесків, а також визнання нечинною постанову Державної виконавчої служби у м. Нововолинську №18109 від 01.12.2006 р. про відкриття виконавчого провадження. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу підприємець ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також подану заяву колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно звіту про нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік, підприємець зареєстрований у Пенсійному фонді України як страхувальник, який сплачує згідно п. 8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страхові внески у фіксованому розмірі - 60 грн.

Вимогою про сплату боргу від 06.11.2006 р. №77-У управління Пенсійного фонду України у м. Нововолинську вимагається сплатити підприємцем недоїмки зі страхових внесків на загальне державне пенсійне страхування в сумі 230,82 грн.

Постановою від 01.12.2006 р. старшим державним виконавцем ДВС м. Нововолинськ було відкрито виконавче провадження по постанові управління Пенсійного фонду України у м. Нововолинську №77-У від 06.11.2006 р.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання нечинними зазначених вимоги та постанови відповідачів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач як платник єдиного податку відповідно до статті 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплачує його у складі сум єдиного податку. Як зазначено судами, УПФ, вважаючи, що нормативні акти, які регулюють спрощену систему оподаткування, не відповідають спеціальному для позивача закону, може порушити питання про внесення змін чи скасування цих нормативних актів. Одночасно із прийняттям нових законів мають бути внесені зміни до інших нормативно-правових актів, щоб не виникало колізій у їх застосуванні. Оскільки на час виникнення спірних правовідносин такі зміни внесено не було і закон про спрощену систему оподаткування не прийнято, то в діях позивача вини немає.

Проте з таким висновками судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитися не може.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками зазначених осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 того самого Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , яким, як і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Закону суперечать і застосуванню не підлягає.

Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 4000,00 грн. варто зазначити, наступне.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність обставин передбачених ст. 23 Цивільного кодексу України, крім того за наслідками касаційного розгляду справи встановлена відсутність протиправних дій зі сторони відповідачів.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог щодо визнання нечинними вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Нововолинську від 06.11.2006 р. № 77-У про сплату 230,82 грн. страхових внесків, а також постанову Державної виконавчої служби у м. Нововолинську №18109 від 01.12.2006 р. про відкриття виконавчого провадження.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття рішення, а тому постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як незаконні, з ухваленням нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які необхідно скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Виходячи з вищенаведеного в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити як в необґрунтованих.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську - задовольнити.

Постанову господарського суду Волинської області від 27 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську, відділу Державної виконавчої служби у м. Нововолинську про визнання нечинними: вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Нововолинську від 06.11.2006 р. № 77-У про сплату 230,82 грн. страхових внесків; постанови Державної виконавчої служби у м. Нововолинську №18109 від 01.12.2006 р. про відкриття виконавчого провадження; стягнення з відповідачів 4000,00 грн. моральної шкоди.