Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

на постанову господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2007 року

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05 червня 2007 року

у справі № 15/399-НА

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було заявлено позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005021741/0 від 20 лютого 2006 року.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2007 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0005021741/0 від 20 лютого 2006 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 05 червня 2007 року постанову господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2007 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05 червня 2007 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень у застосуванні норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, тобто відсутні правові підстави для їх скасування, а касаційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між позивачем (позичальник) та Приватним малим підприємством "Принцип" (далі - ПМП "Принцип") (позикодавець) були укладені договори позики № 1 від 05 липня 2005 року, № 1 від 10 липня 2005 року та № 2 від 01 вересня 2005 року.

Згідно умов вказаних договорів позикодавець зобов'язувався надати позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов'язувався повернути позику у визначений договором термін (п. 1.1 договорів).

По договорам №1 від 05 липня 2005 року та № 1 від 10 липня 2005 року сума позики становила 60 000, 00 грн. по кожному. По договору №2 від 01 вересня 2005 року сума позики становила 75 000, 00 грн. Загальна сума позики по трьох договорах 19 5000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договорів термін надання позики позичальнику визначається з моменту підписання цього договору, але не більше ніж на сім місяців.

Договори підписано представниками сторін та скріплено печаткою ПМП "Принцип".

Згідно виписок по банківському рахунку позивача 11 липня 2005року платіжним документом № 3076, 09 вересня 2005 року платіжним документом № 4255, 10 жовтня 2005 року платіжним дорученням № 4847 ПМП "Принцип" перерахувало на рахунок позивача кошти в сумі 161 616, 00 грн., в графі призначення платежу вказано - за послуги згідно договору № 16/3 від 27 грудня 2004 року.

З листів Хмельницької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" № 07-14/67 від 14 липня 2005р., 15 вересня 2005 року, адресованих директору ПМП "Принцип" Грицькову П.В., вбачається, що згідно клопотань директора ПМП "Принцип" № 221 від 14 липня 2005 року № 295 від 15 вересня 2005 року в платіжні доручення № 3076 від 11 липня 2005 року на суму 50 000, 00 грн., № 4255 від 09 вересня 2005 року на суму 75 000, 00 грн. внесено зміни в призначення платежу, відповідно до яких слід вважати за дійсне призначення платежу вказаних платіжних доручень - "фінансова допомога згідно договорів позики № 1 від 05 липня 2005 року та № 2 від 01 вересня 2005 року".

Листом № 592 від 10 грудня 2005 року директор ПМП "Принцип" звернувся до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з проханням повернути на розрахунковий рахунок ПМП "Принцип" зайво перераховані платіжним дорученням № 4847 від 10 жовтня 2005 року кошти в сумі 36 616, 00 грн.

Листом № 592 від 10 грудня 2005 року директор ПМП "Принцип" звернувся до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з проханням повернути кошти отримані згідно договорів позики № 1 та № 2 в сумі 161 616, 00 грн. В листі також зазначалось, що повернення коштів необхідно провести у безготівковому порядку із зазначенням, як помилково отримані.

Згідно виписок по особовому рахунку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 остання перерахувала на рахунок ПМП "Принцип" кошти в сумі 161 616, 00 грн.

09 лютого 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 подала до ДПІ у м. Хмельницькому декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2005 року. В п. 1.3 розділу І даної декларації суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 вказала доходи, одержані від підприємницької діяльності, а саме: суму одержаного валового доходу - 161 616, 00 грн. та суму чистого доходу - 161 616, 00 грн.

На підставі поданої декларації, в якій був заповнений пункт 1.3 розділу І, ДПІ у м. Хмельницькому було проведено перерахунок за 2005 рік податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності.

За результатами перерахунку податку за 2005 рік ДПІ у м. Хмельницькому прийняла податкове повідомлення - рішення №0005021741/0 від 20 лютого 2006 року, яким позивачу визначила суму податкового зобов'язання в розмірі 21 010, 08 грн. по податку з доходів фізичних осіб.

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого скарги позивача були залишені без задоволення.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що одержані позивачем кошти в розмірі 161 616, 00 грн. за договорами позики не є доходом в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Відповідно до п. 22.10 ст. 22 (Прикінцеві положення) Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) визнаний таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

В п. 9.12 ст. 9 вищезазначеного Закону визначені положення щодо оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Ці правила встановлені в розділі IV (Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльність та інших доходів) Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року № 13-92 (13-92) .

Згідно ч. 1 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (положення ч. 2 ст. 13 вищезгаданого Декрету).

Абзацом першим п. 13 розділу IV (Оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльністю) Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (z0064-93) (із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 року № 17), яка визначає порядок застосування положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) з урахуванням інших нормативно - правових актів України, передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що позивачем в 2005 році була отримана від ПМП "Принцип" (позикодавця) сума позики в розмірі 161 616, 00 грн., яка в подальшому була повернута позикодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що позика є грошовою сумою, яка підлягає обов'язковому поверненню, вона не може розглядатись доходом в розумінні Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) .

Таким чином, відповідач безпідставно оподатковував суму повернутої позивачем позики в розмірі 161 616, 00 грн. податком з доходів фізичних осіб, визначеної в декларації.

При цьому колегія суддів враховує те, що позивачем було подано уточнюючу декларацію, отримання якої відповідач не заперечує, і в якій вже не було визначено суму отриманої позики в 161 616, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Хмельницькому підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2007 року та ухвала Житомирського апеляційного господарського суду від 05 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 18 січня 2007 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.