у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Головчук С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст.. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) з 1 січня 2004 року, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2006 року,

У жовтні 2004 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) в березні 2002 року йому була призначена наукова пенсія, яку він отримує по даний час. З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) № ІЗІ6-ІУ від 20 листопада 2003 року. Відповідно до п.3 прикінцевих положень цього Закону він має право на перерахунок раніше призначеної йому наукової пенсії. У квітні місяці 2004 року, коли пенсіонери чекали на перераховану пенсію, відповідач висунув вимогу, що для перерахунку потрібне звернення пенсіонера. Таким чином, на його думку управління Пенсійного фонду намагається замінити процедуру перерахунку раніше призначеної пенсії процедурою нового призначення наукової пенсії, що суперечить п. З прикінцевих положень Закону. Позивач вважає, що незаконне позбавлення його права на перерахування раніше призначеної йому наукової пенсії є порушенням його прав. Просив зобов"язати відповідача перерахувати раніше призначену йому пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) № ІЗІ6-ІУ від 20 листопада 2003 року та виплатити різницю у розмірі пенсії з 1 січня 2004 року, а також відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4610 грн. (оплату курсу лікування та реабілітації) та моральної шкоди в сумі 30000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 5 квітня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 15 вересня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1було задоволено частково Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 квітня 2005 року скасовано частково та ухвалено нову постанову, якою зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова перерахувати ОСОБА_1. пенсію з 1 січня 2004 року у відповідності до вимог Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) від 20 листопада 2003 року № 1316-ІУ. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2006 року касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова задоволено частково. Постанову апеляційного суду Львівської області від 15 вересня 2005 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 квітня 2005 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на його думку, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2006 року та залишити в силі постанову апеляційного суду Львівської області від 15 вересня 2005 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду в Шевченківському районі м. Львова як пенсіонер за віком і одержує пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) . Пенсія позивачу призначена з березня 2002 року.

У зв"язку з набранням чинності з 1 січня 2004 року Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) № ІЗІ6-ІУ від 20 листопада 2003 року позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за цим законом з тих підстав, що у відповідності з новою редакцією цього Закону його робота не може бути зарахована до наукового стажу для обчислення (перерахунку) пенсії за нормами зазначеного Закону.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій (в оскаржуваній ухвалі від 18 вересня 2006 року) погодились з позицією управління пенсійного Фонду України у Шевченківському районі м. Львова та прийшли до висновку проте, що за новими положеннями Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) робота позивача не може бути віднесена до наукової, а тому права на перерахунок пенсії він не має.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що пенсія наукового працівника була призначена позивачу з березня 2002 року. Правомірність призначення позивачу наукової пенсії до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) № ІЗІ6-ІУ від 20 листопада 2003 року відповідачем не оспорюється, рішення про припинення виплати позивачу наукової пенсії не приймалось. Правова позиція відповідача, з якою погодились суди першої та апеляційної інстанцій, полягає у тому, що відповідно до положень пункту 3 прикінцевих положень зазначеного Закону перерахунок призначених пенсій проводиться відповідно до вимог цього Закону, тобто раніше призначені пенсії при проведенні їх перерахунку підлягають перевірці на предмет відповідності стажу наукової роботи пенсіонера вимогам статей 1, 22-1, 22-1, 22-3 Закону № ІЗІ6-ІУ від 20 листопада 2003 року та постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року №257 (257-2004-п) про Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Проте така правова позиція є помилковою.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) та постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року щодо визначення посад наукових (науково-педагогічних) працівників, також не мають зворотної дії в часі та стосуються лише тих правовідносин у сфері пенсійного забезпечення наукових працівників, які виникли та існують після набрання ними чинності.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) № ІЗІ6-ІУ від 20 листопада 2003 року набрав чинності відповідно до пункту 1 прикінцевих положень цього Закону з 1 січня 2004 року, постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року набрала чинності з 16 березня 2004 року, а тому їх положення в частині визначення посад наукових (науково-педагогічних) працівників не можуть бути поширені на позивача, оскільки йому наукову пенсію було призначено до набрання чинності зазначеними нормативними актами.

Частиною 15 статті 24 цього Закону визначено, що положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Законом поширено на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, дію лише статті 24 Закону, яка визначає пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника. Положення статей 22-1, 22-2, 22-3 Закону № ІЗІ6-ІУ від 20 листопада 2003 року та постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року №257 (257-2004-п) на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, не поширено, а тому вони застосуванню не підлягають.

Оскільки пунктом 3 прикінцевих положень Закону № ІЗІ6-ІУ (1316-15) від 20 листопада 2003 року доручено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до вимог цього Закону, то законних підстав вимагати від пенсіонерів, яким раніше правомірно було призначено пенсію наукового працівника, подання будь-яких заяв про проведення перерахунку пенсій у відповідача не було.

Позивач у поданій касаційній скарзі не заявляє вимог про перегляд оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до положень частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

На думку колегії суддів, суди першої та апеляційної інстанцій у відповідності до встановлених обставин та норм матеріального і процесуального права обґрунтовано відмовили позивачу у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Статтею 225 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На думку колегій суддів, обставини у даній справі встановлені судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно, немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, але неправильно застосовані норми матеріального права у частині відмови позивачу у задоволенні його вимог щодо проведення перерахунку пенсії наукового працівника.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2006 року скасувати.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 квітня 2005 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення у частині відмови у проведенні перерахунку пенсії у такій редакції: ПозовОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов"язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії наукового працівника з 1 січня 2004 року відповідно до положень статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) № ІЗІ6-ІУ від 20 листопада 2003 року. В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтями 237- 239 КАС України.