Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р.

у справі № 17/117 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Завод будівельних конструкцій"

до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2005р. відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Північної МДПІ у м. Кривому Розі від 06.10.2004 р. № 0000042400/0-1250 про визначення ВАТ "Завод будівельних конструкцій" штрафу в сумі відчуження активів без згоди податкового органу - 117665,77 грн. на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Рішення суду першої інстанції вмотивоване посиланням на пункти 8.1 та 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на встановлення в судовому процесі наявності у позивача на момент відчуження активів без попередньої згоди Північної МДПІ у м. Кривому Розі податкового боргу в сумі 20963,82 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2005р.скасовано та позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення – рішення від 06.10.2004 р. № 0000042400/0-1250 в частині визначення податкового зобов’язання із штрафних санкцій в сумі 58445,27 грн.; в решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що продаж позивачем товарно-матеріальних цінностей на суму 58445,27 грн. був здійснений за грошові кошти, за цінами, що не є меншими за звичайні, та ці товарно-матеріальні цінності є готовою продукцією, товарами і товарними запасами позивача, що в силу підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виключає необхідність отримання попередньої згоди податкового органу на відчуження цих активів. В частині ж, в якій в задоволенні позову відмовлено, а саме: в частині визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 59220,50 грн., судове рішення апеляційної інстанції обґрунтоване відсутністю між сторонами спору в сумі податкового зобов’язання – 53813,30 грн. та правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5407,20 грн., що відповідає сумі відчуження позивачем автомобілю ГАЗ-53.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2005р., посилаючись при цьому на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. в задоволеній частині позовних вимог.

Касаційна скарга позивачем не подавалась.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки встановлених у справі обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що під час перебування активів ВАТ "Завод будівельних конструкцій" у податковій заставі з 28.02.2002р. по 07.03.2003р. у зв’язку з наявністю у платника податку податкового боргу вказане товариство здійснило відчуження /продаж/ активів на суму 58445,27 грн., що дорівнює сумі податкового зобов’язання, на яку позов задоволено, без попередньої згоди податкового органу.

За змістом підпункту "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснювати вільне розпорядження ними без письмового узгодження з податковим органом поширюється на готову продукцію, товари, товарні запаси, роботи та послуги за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Як встановлено судом, відчужені позивачем активи /цемент, плитка, металобрухт, пісок, шифер тощо/ є готовою продукцією, товарами і товарними запасами позивача і були реалізовані позивачем за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні. Цій встановленій обставині суд апеляційної інстанції дав правильну юридичну оцінку, дійшовши висновку, що закон не вимагає згоди податкового органу на відчуження платником податків таких активів.

Оскільки положення підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" стосується незаконного відчуження, відсутність останнього, навіть при наявності у ВАТ "Завод будівельних конструкцій" податкового боргу на момент відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, виключає відповідальність позивача на підставі положень зазначеної норми.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.