ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2008 року м. Київ
№ К-11151 /06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
|
|
касаційну скаргу Рівненської об‘єднаної державної податкової інспекції Рівненської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005р. /з урахуванням ухвали від 08.08.2005р. про виправлення описки в даті постанови/
у справі № 2/74 господарського суду Одеської області
за позовом житлово-комунального підприємства "Сонячне"
до Рівненської об‘єднаної державної податкової інспекції Рівненської області
третя особа: приватне підприємство "ВВ"
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.04.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005р., позов задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Рівненської ОДПІ від 06.08.2004р. № 0001142640/0/26-2/112 про визначення житлово-комунальному підприємству "Сонячне" /далі за текстом – ЖКП "Сонячне"/ податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 18043,00 грн., в тому числі основний платіж - 12888,00 грн., штрафні санкції – 5155,00 грн.; від 06.08.2004р. № 0001152640/0/26-2/112 про визначення вказаному підприємству податкового зобов’язання з вищезазначеного платежу в сумі 17710,00 грн., в тому числі основний платіж - 16100,00 грн., штрафні санкції – 1610,00 грн.; від 03.09.2004р. № 0001272640/1/26-2/112 про визначення цьому ж підприємству податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 1610,00 грн. та від 03.09.2004р. № 0001262640/1/26-2/112 про визначення позивачу штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 1289,00 грн.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтований посиланням на пункт 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункт 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за визначенням яких в розумінні цих Законів не належать до продажу операції з передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі, та на встановлення в судовому процесі факту відсутності операції з продажу при передачі позивачем приватному підприємству "ВВ" функцій по ремонту та обслуговуванню житлового фонду і прибудинкових територій, які є комунальною власністю міста Рівне та утримуються на балансі ЖКП "Сонячне" згідно рішення Рівненської міської ради від 25.02.2004р. № 101 та розпорядження міського Голови міста Рівне від 16.03.2004р. № 602-р, за договором між ЖКП "Сонячне" та ПП "ВВ" від 20.01.2004р. № 5.
В касаційній скарзі Рівненська ОДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга Рівненської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР)
об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів / робіт, послуг / на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди / лізингу / та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику / кредитору / для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсації незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем / лізингодавцем / на баланс орендаря / лізингоотримувача / згідно з договорами фінансової оренди / лізингу /або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі / пункт 1.4 статті 1 цього Закону /.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
За визначенням підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів / робіт, послуг /, у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів / крім операцій з їх первинного випуску / розміщення / та операції з їх кінцевого погашення /ліквідації/.
Продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари /пункт 1.31 статті 1 цього Закону/.
Судом встановлено, що рішенням Рівненської міської ради від 25.02.2004р. № 101 прийнято в комунальну власність міста будинки №№ 26, 30, 38, 44 та 46 по вулиці Макарова, № 43 по вулиці Вербовій та № 8 по вулиці Князя Острозького, що належали ВАТ "Рівнеазот". Цим же рішенням вирішено передати зазначені будинки на баланс платника податку на підставі розпорядження міського голови.
Розпорядженням Голови міста Рівне від 16.03.2004р. № 602-р вищезазначені будинки передано на баланс ЖКП "Сонячне" та на обслуговування ПП "ВВ", тобто в його управління.
На виконання цього розпорядження між ЖКП "Сонячне" /замовником/ та ПП "ВВ" /виконавцем/ укладений договір від 20.01.2004р. № 5, згідно якого замовник передає виконавцю функції по ремонту та обслуговуванню житлового фонду і прибудинкових територій /підпункт 1.1 пункту 1 договору/. При цьому з матеріалів справи вбачається і як вірно встановлено судом, що передані на обслуговування ПП "ВВ" основні фонди залишились у комунальній власності міста Рівне та на балансі ЖКП "Сонячне".
А оскільки визначальною ознакою продажу товарів, на здійснення якого з боку позивача посилається контролюючий орган як на підставу визначення позивачу податкових зобов’язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, за змістом пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є перехід права власності на товар, то за встановленого в судовому процесі факту незмінності власника будинків №№ 26, 30, 38, 44 та 46 по вулиці Макарова, № 43 по вулиці Вербовій та № 8 по вулиці Князя Острозького висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність господарської операції з продажу основних фондів відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
На користь такого висновку судів попередніх інстанцій свідчить і те, що внаслідок проведеної передачі основних фондів зміни в структурі активів ні у ЖКП "Сонячне", ні у ПП "ВВ" не відбулися, що власне підтверджує відсутність господарської операції з продажу.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку встановленим у справі обставинам, дійшовши висновку про відсутність у позивача обов’язку щодо відтворення операції з передачі основних фондів в податковому обліку з податку на додану вартість та з податку на прибуток.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Рівненської об‘єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005р. /з урахуванням ухвали від 08.08.2005р. про виправлення описки в даті постанови/ – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.І.
підпис Костенко М.І.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Відп. секретар Коваль Є.В.