Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Сороки М.О.,

Мироненка О.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Білопільському районі про анулювання ідентифікаційного номеру,

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що звернулась із заявою до ДПІ, у якій зазначала, що згідно своїх релігійних переконань і на підставі ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" відмовляється від присвоєного їй проти волі ідентифікаційного номера та просила ліквідувати цей номер і залишити за нею раніше встановлену форму обліку платників податків та обов'язкових платежів, але в задоволенні її заяви було відмовлено. Вважаючи зазначені дії суб'єкта оскарження незаконними, такими, що порушують її конституційні права, просила позов задовольнити.

Рішенням Білопільського районного суду від 14 травня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 28 липня 2004 року, позов задоволено. Зобов'язано ДПІ анулювати ідентифікаційний номер, присвоєний ОСОБА_1 Зобов'язано ДПІ виключити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів дані про позивача. Зобов'язано ДПІ зробити в паспорті позивача відмітку про те, що вона має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та засвідчити цей запис підписом керівника та гербовою печаткою ДПІ.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування. На час ухвалення вказаних судових рішень порядок внесення відповідних відміток до паспортів громадян, які відмовляється від присвоєного їм ідентифікаційного номера законом, а також іншими нормативно-правовими актами визначений не був.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білопільському районі залишити без задоволення, а рішення Білопільського районного суду від 14 травня 2004 року і ухвалу апеляційного суду Сумської області від 28 липня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236- 239 КАС України.