Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Мироненка О.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Кримської митниці на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду АР Крим від 13 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Кримської митниці, Державної митної служби України про визнання неправомірними дій співробітників Державної митної служби України щодо видання наказів №1659-к, №1660-к від 23 вересня 2005 року, про визнання неправомірними дій Кримської митниці щодо видання наказів №289-к, №290-к від 26 вересня 2005 року та про їх скасування, поновлення на роботі, стягнення з Кримської митниці коштів за час вимушеного прогулу, -

В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого вказував, що відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 07 липня 2004 року, яке набрало законної сили 15 вересня 2004 року, було задоволено його позов до Кримської митниці і Державної митної служби України про скасування наказів у частині його звільнення з посади заступника начальника Кримської регіональної митниці, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання.

На виконання рішення суду Державною митною службою України було видано наказ №1659-к від 23.09.2005 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Кримської регіональної митниці. Цим же наказом зобов'язано Кримську митницю, як правонаступника Кримської регіональної митниці, виплатити позивачу 1421,91 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

На виконання даного наказу Кримською митницею було видано наказ №289-к від 26.09.2005 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Кримської регіональної митниці з 24.03.2004 року та виплату йому коштів, зазначених у рішенні Залізничного районного суду м. Сімферополя від 07 липня 2004 року. Однак фактичного виконання рішення не відбулося.

Крім того, наказом Державної митної служби №1660-к від 23.09.2005 року та наказом Кримської митниці №290-к від 26.09.2005 року під час перебування позивача у відрядженні його було неправомірно звільнено з роботи за власним бажанням.

Заявник вважав вищезазначені накази щодо виконання рішення суду і звільнення його з роботи такими, що суперечать трудовому законодавству та порушують його трудові права, а тому звернувся до суду за правовим захистом

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду АР Крим від 13 вересня 2006 року, позов ОСОБА_1 було задоволено та визнано неправомірними дії Державної митної служби України по виданню наказів від 23 вересня 2005 року №1659-к, №1660-к та дії Кримської митниці по виданню наказів від 26 вересня 2005 року №289-к, №290-к з наступним їх скасуванням. З Кримської митниці на користь ОСОБА_1 стягнуто кошти за час вимушеного прогулу у розмірі 32061,77 грн.

В касаційній скарзі Кримська митниця, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що наказами відповідачів ОСОБА_1 було поновлено на роботі у Кримській регіональній митниці, яка на момент видання наказів була вже реорганізована в Кримську митницю; порушено право позивача щодо строку та порядку звільнення за власним бажанням під час його перебування у відрядженні; фактичне поновлення позивача на роботі відбулося із запізненням, лише у 2005 році, а тому позивач має право на підставі ст. 236 КЗпП України на отримання заробітної плати за час затримки виконання рішення.

З такими висновками вірно погодився апеляційний суд, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 07 липня 2004 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Кримської митниці і Державної митної служби України про скасування наказів у частині його звільнення з посади заступника начальника Кримської регіональної митниці по п.1 ст. 41 КЗпП України та постановлено поновити позивача на роботі і стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1421,91 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання.

Фактично позивач був поновлений на роботі згідно наказу Державної митної служби України №1659-к від 23.09.2005 року та наказу Кримської митниці №289-к від 26.09.2005 року, тобто через рік після набрання рішенням суду від 07 липня 2004 року законної сили.

Крім того, відповідачами не було вирішено питання про фактичне поновлення позивача на роботі з огляду на те, що на момент поновлення на попередньо займаній посаді була проведена реорганізація митниці і замість Кримської регіональної митниці була утворена Кримська митниця.

Вирішуючи питання про звільнення позивача з роботи за його власним бажанням, відповідачі не врахували, що позивач надав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням підписану 07.07.2005 року без вказівки на дату звільнення. За змістом ст. 38 КЗпП України в такому випадку звільнення з роботи можливе лише у майбутньому для чого робітнику надається строк у два тижні для остаточного формування його наміру на звільнення.

Однак відповідачі звільнили ОСОБА_1 попереднім числом - з 25.03.2004 року, чим порушили його трудові права, і крім того, під час перебування його у відрядженні.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнавши неправомірними та скасувавши накази відповідачів стягнув з Кримської митниці на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з липня 2004 року по травень 2006 року на підставі ст. 236 КЗпП України, оскільки рішення суду про поновлення позивача на роботі відповідачем було виконано несвоєчасно.

Вбачається і це підтверджується матеріалами справи, що з'ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують і зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ст. 86 КАС України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Кримської митниці - залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду АР Крим від 13 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.