ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Мироненка О.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про перерахунок пенсії і стягнення заборгованості по її виплаті, -
встановила:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказував, що у січні 2004 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька (надалі - УПФ в Будьонівському районі, відповідач) із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, для чого надав трудову книжку і всі необхідні документи. Отримавши відповідь з розрахунком загального і пільгового стажу роботи він дізнався, що йому в загальний стаж роботи не був зарахований період навчання в гірничому технікумі з 01.09.1945 року по 03.09.1949 рік в результаті чого загальний трудовий стаж був зменшений з 37 років до 33 років.
На його звернення з цього приводу до відповідача він отримав відмову.
Звернувшись до відповідача у червні 2005 року повторно та надавши оригінал і копію диплома гірничого технікуму, його заяву було задоволено та здійснено перерахунок пенсії зі збільшенням загального трудового стажу з урахування навчання в технікумі з 01.09.1945 року по 03.09.1949 року.
У зв'язку з цим позивач вважав, що з вини відповідача такий перерахунок йому здійснено із запізненням та просив суд зобов'язати УПФ в Будьонівському районі здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням збільшеного трудового стажу з 01.01.2004 року по 31.06.2005 року, виплативши йому різницю пенсії недонараховану у вказаний період у розмірі 804 грн.
Постановою Будьонівського районного суду м. Донецька від 22 травня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з УПФ Будьонівського району на користь позивача суму недоплаченої пенсії за період з 01.01.2004 року по 30.06.2005 року в розмірі 804 грн.
Постановою апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2006 року задоволено апеляційну скаргу відповідача та скасовано постанову суду першої інстанції. Постановлено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постановлене ним рішення скасувати та залишити в силі рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 22 травня 2006 року.
Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. за № 637 (637-93-п)
(надалі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
А тому на підставі запису у трудовій книжці про навчання позивача у технікумі відповідач мав врахувати період навчання ОСОБА_1. в його загальний трудовий стаж.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погодилась та зазначила, що суд першої інстанції не дав аналізу запису у трудовій книжці, де зазначено, що ОСОБА_1 з 01.09.1945 року - студент гірничого технікуму шахти. Диплом НОМЕР_1 від 28.11.1949 року. Конкретні відомості в цьому записі, в тому числі про період навчання, відсутні. Тобто, суд першої інстанції не врахував положень пункту 8 Порядку, відповідно до якого час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
У зв'язку з тим, що позивачем лише 30.06.2005 року була надана заява й копія диплому відповідачем відповідно до вимог п.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.07.2005 року проведено перерахунок пенсії із заліком періоду навчання до загального трудового стажу. Оскільки раніше копія диплому позивачем не надавалась час його навчання не міг бути включений до трудового стажу.
З такими висновками апеляційного суду погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи.
Як було зазначено вище, суд першої інстанції за основну підставу для задоволення позову взяв записи, які містилися у трудовій книжці позивача, зокрема запис про навчання в гірничому технікумі.
При цьому, суд не взяв до уваги відсутність запису про період навчання позивача у вказаному технікумі, на що вірно звернула увагу апеляційна судова інстанція.
Вказана обставина підтверджується й іншими матеріалами справи, зокрема доводами позовної заяви ОСОБА_1., в якій він вказує, що в січні 2004 року він надав до УПФ в Будьонівському районі трудову книжку та всі необхідні документи. Мова про диплом не йшла. І лише в червні 2005 року на пропозицію співробітника пенсійного органу він надав оригінал та копію диплому.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції було вірно встановлено відсутність порушень прав позивача з боку відповідача, оскільки згідно положень ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії в даному випадку провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: