Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Лиски Т.О., Мироненка О.В., Сороки М.О.,

при секретарі судового засідання Семяністої С.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі Чернівецької області про перерахунок пенсії, виплату неотриманої пенсії та стягнення пені, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22 лютого 2007 року,

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Герцаївському районі про перерахунок пенсії, виплату неотриманої пенсії та стягнення пені.

Вимоги обґрунтовував тим, що у червні 1998 року йому була призначена пільгова пенсія за віком. Він подав довідку про його заробітну плату за 5 років та інші документи, що підтверджують трудовий стаж. Вважав, що йому неправильно було обчислений трудовий стаж роботи, оскільки зараховано тільки 30 років 6 місяців, зокрема не враховано всі роки роботи на Крайній Півночі, навчання у професійно-технічному училищі та не враховано право на надбавку на утриманця. Таким чином, виплата пенсії здійснювалася не в повному розмірі, в зв'язку з чим позивачем не отримано пенсію у розмірі 107 257,85 гривень.

Виплата пенсії не в повному розмірі здійснена з вини відповідача, тому вважає, що з останнього необхідно стягнути в його користь пеню в сумі 491 428 гривень.

В ході розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог - просив зобов'язати відповідача обчислити повний стаж 45 років, нарахувати та виплатити недоотриману пенсію разом з штрафними санкціями в сумі 1266182 гривні. Просив стягнути в його користь 3 124 016,65 гривні.

Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 лютого 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_1 йому була призначена пенсія за віком на пільгових умовах як особі, яка досягла 55 років і пропрацювала в районах Крайньої Півночі не менше 15 календарних років. Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) не було передбачено пільгове обчислення стажу роботи, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі до 1 січня 1991 року, в зв'язку з чим трудовий стаж на Крайній Півночі, відпрацьований ОСОБА_1 до 1 січня 1991 року, був правильно визначений в одинарному розмірі (рік за рік). Середньомісячний заробіток та розмір пенсії ОСОБА_1 здійснено згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

З часу призначення пенсії до 31 грудня 2003 року ОСОБА_1 отримував максимальний розмір пенсії, який неодноразово збільшувався відповідно до прийнятих постанов Кабінету Міністрів України.

У зв'язку з набранням чинності з 01 січня 2004 року Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року було проведено перерахунок страхового стажу та пенсії. Так, згідно пункту 5 Прикінцевих положень цього Закону, тимчасово, до прийняття відповідного закону, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, колишнього Союзу РСР, зараховується до трудового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Розрахунок заробітку та перерахунок пенсії здійснено за статтями 27, 40, 43 Закону України "Про державне пенсійне страхування" (1058-15) з врахуванням страхового стажу 40 років 10 місяців 12 днів, в тому числі 22 роки 10 місяців 16 днів роботи на Крайній Півночі.

Вимоги позивача щодо нарахування йому пільг відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є безпідставними. Відповідно до зазначеної норми Закону такими пільгами користуються працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестацій робочих місць.

Позивач на таких роботах не працював, а тому відповідач не застосовував до нього положення статей 13, 100 цього Закону.

Пунктом "а" частини 1 статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачена надбавка до пенсії за віком непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до пункту 15 Переліку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій документом, що посвідчує перебування на утриманні непрацездатного члена сім'ї, є довідка уповноважених органів з місця проживання, в тому числі органів самоврядування про знаходження непрацездатного на утриманні пенсіонера.

Позивачем не подано документів, які б підтверджували той факт, що у нього на утриманні знаходяться непрацездатні члени сім'ї.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що при обчисленні стажу роботи, призначенні та перерахунку пенсії, права позивача не були порушені. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22 лютого 2007 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.