К-11293/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів - 22.10.2008 Прийняття

2. Головного управління Державного казначейства України у м. Києві (правонаступник Відділення Державного казначейства у Печерському районі м.Києва)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення, -

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.09.2004 р. № 0000422302/0 та від 14.10.2004 р. № 0000422302/1. Повернуто ВАТ "Державний ощадний банк України" з Державного бюджету 17,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 0,35 грн. пені. Стягнуто з СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на користь ВАТ "Державний ощадний банку України" судові витрати в сумі 254,00 грн. Повернуто ВАТ "Державний ощадний банк України" зайво сплачене державне мито в сумі 85,00 грн.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Посилається на порушення судами ч. 1 ст. 1, ч. 1, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

ВАТ "Державний ощадний банк України" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення – без змін.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22.10.2008 р. допущено заміну сторони у справі – Відділення Державного казначейства у Печерському районі м.Києва його правонаступником – Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Згідно з Положенням про філію – Краснодонське відділення № 3121 ВАТ "Ощадбанк", затвердженим постановою правління ВАТ "Ощадбанк" № 62 від 24.11.1999 р. та зареєстрованим Національним банком України 22.08.2000 р. за № 4/236, відділення не є юридичною особою та діє від імені та в інтересах Банку на підставі цього Положення відповідно до статуту Банку та вимог чинного законодавства з метою одержання прибутку в інтересах банку.

Актом перевірки від 23.04.2004 р. № 1120/23-02786329 дотримання вимог податкового та валютного законодавства Філії – Краснодонського відділення №3221 ВАТ "Ощадбанк" за період з 01.01.2001 р. по 31.12.2002 р. зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96, яке полягало у тому, що філія банку здійснювала продаж банківських металів без придбання торгового патенту.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2002 р. № 0000422302/0 та за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 14.10.2004 р. № 0000422302/1 про визначення позивачеві відповідно до ст.ст. 1, 3, абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ВАТ "Ощадбанк" податкового зобов’язання за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування в сумі 17,70 грн.

На підставі зазначених рішень СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків надіслала ВАТ "Одащбанк" першу податкову вимогу від 13.01.2005 р. № 1/4 про сплату штрафних санкцій у сумі 17,80 грн. та 0,35 грн.

ВАТ "Ощадбанк" платіжним дорученням від 20.01.2005 р. № 115 сплатив зазначену суму до Державного бюджету.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачеві штрафних санкцій за порушення вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. (98/96-ВР) № 98/96, яке б полягало у здісненні торгівлі банківськими металами без придбання торгового патенту у відповідності до вимог цього Закону.

Діяльність банків щодо усіх банківських операції, які здійснюються в операційних залах (касах) банку, зокрема операції з торгівлі готівковими валютними цінностями в операційному залі через касу банку, не є об’єктом правового регулювання Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. (98/96-ВР) № 98/96.Відповідно до абз. 2 ст. 2 Закону України "Пpо ліцензування певних видів господарської діяльност (1775-14) від 01.06.2000 р. № 1775-IIIліцензування банківської діяльності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначається Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) від 07.12.2000 р. № 2121-III (стаття 1 Закону).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-III цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 47 цього Закону

на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до п. 12 Положення про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24.02.1998 р. № 65 (z0162-98) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.1998 р. за № 162/2602 (z0162-98) (чинного на час здійснення операцій з продажу банківських металів), роздрібна торгівля банківськими металами здійснюється уповноваженими банками та іншими уповноваженими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з банківськими металами.

Таким чином, ВАТ "Державний ощадний банку України" та його філія, яка здійснює банківську діяльність від імені банку, здійснюючи операції з торгівлі банківськими металами мали діяти у межах наведеного спеціального законодавства, зокрема при наявності відповідної ліцензій.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, банк та його філія мали відповідні ліцензії та дозволи на право здійснення операцій з валютними цінностями, з банківськими металами на валютному ринку України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення позивачеві штрафу та пені за порушення вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. (98/96-ВР) №98/96, та відповідно, необхідність повернення помилково сплачених позивачем сум такого штрафу, яке здійснюється згідно із Порядком повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженим наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226 (z1000-02) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за № 1000/7288.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.