Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Фіцаї Є.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання рішення про відмову в перерахунку пенсії незаконним, зобов'язання провести перерахунок пенсії, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси (УПФ) про визнання рішення про відмову в перерахунку пенсії незаконним, зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Зазначав, що у грудні 2004 року подав до УПФ України в Київському районі міста Одеси заяву про перерахунок пенсії з урахуванням стажу набутого після її призначення.

Рішенням комісії пенсійного органу від 17 березня 2005 у задоволенні заяви відмовлено з посиланням на несплату роботодавцем (товариством з обмеженою відповідальністю "Туристична фірма Ксімекстур") страхових внесків за період з січня 1996 року по грудень 1997 року.

Посилаючись на те, що дії пенсійного органу порушують конституційне право на пенсійне забезпечення, просив рішення комісії скасувати, зобов'язати її перерахувати пенсію з моменту звернення, виплатити суму заборгованості та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2006 року позов задоволено частково.

Визнано рішення УПФ України в Київському районі м. Одеси від 17 березня 2005 року №145329 про відмову у перерахунку пенсії незаконним та зобов'язано відповідача зробити перерахунок й виплатити ОСОБА_1 раніше призначену пенсію з урахуванням з 22 грудня 2004 року його роботи за сумісництвом. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано і постановлено нове, про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, з 01 жовтня 1991 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Отримуючи пенсію, позивач продовжував працювати в Державній суднохідній компанії "Чорноморське морське пароплавництво".

В період з 15 січня 1995 року по 15 лютого 2001 року працював за сумісництвом в товаристві з обмеженою відповідальністю "Туристична фірма Ксімекстур", заробітна плата в якому вчасно виплачена не була.

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітку, отриманого за період роботи з січня 1996 року по грудень 1997 року.

Рішенням управління Пенсійного фонду від 17 березня 2005 року №145329 у задоволенні заяви відмовлено з посиланням на несплату Товариством страхових внесків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може відповідати за несплату страхувальником внесків до Пенсійного фонду.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що статтею 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обов'язковою умовою перерахунку раніше призначеної пенсії особам, які продовжують працювати, визначено сплату підприємствами, установами, організаціями страхових внесків, а тому повноваження пенсійного органу по здійсненню контролю за правильністю та своєчасністю сплати таких внесків не підміняють саму їх сплату.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до частини 4 статті 42 цього Закону (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

За змістом частини першої статті 1 Закону термін "страховий стаж" визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески визначені частиною першою статті 1 Закону як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Таким чином страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті.

Такі вимоги Закону кореспондують положенням статті 46 Конституції України, згідно якої громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій тощо.

Так, ТОВ "Туристична компанія "Ксімекстур" відповідно до статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статей 1, 2, 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є суб'єктом пенсійного страхування та зобов'язане сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період не пізніше 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство, в якому ОСОБА_1 працював старшим механізатором на умовах сумісництва з 15 січня 1995 року по 15 лютого 2001 року, не сплачувало страхові внески до пенсійного фонду. Станом на 31 липня 2003 року заборгованість із виплати заробітної плати на підприємстві склала 84 586 грн.

Відповідно до частини 1 пункту 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з пунктом 13 Порядку подання та оформлення документів на призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №224/30 (z0536-02) для обчислення пенсії подається довідка про заробіток. Зазначені довідки видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату підприємства, установи чи організації, де працювала особа.

Статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788 зазначено, що органи, які призначають пенсії мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При перевірці управлінням Пенсійного фонду достовірності довідки від 21 березня 1999 року №3, наданої Вержиковським В.В. для перерахунку пенсії за період з 1996 по 1997 рік, ТОВ "Туристична компанія "Ксімекстур" надані лише платіжні відомості заборгованості фірми по заробітній платі за період з 1995 року по 2001 рік та штатний розпис за 2002 рік, платіжних відомостей або особистих рахунків не було.

З цього випливає, що заробітна плата за період з 1996 по 2001 роки не сплачувалась та відрахування до Пенсійного фонду не здійснювались.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Оскільки ТОВ "Туристична компанія "Ксімекстур" за період з 01 січня 1996 року по 31 грудня 1997 року внески до Пенсійного фонду не сплачувало у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати за цей період, а за рішенням суду від 17 вересня 2004 року підприємство взагалі ліквідовано, то твердження позивача про обов'язок пенсійного органу контролювати виплату пенсійних відрахувань Товариством чи вживати заходів по реагуванню на ліквідаційну процедуру виходять за межі наданих йому повноважень та у даному спорі розглядатися не можуть.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду про безпідставність позовних вимог не спростовують, а відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства ( КАС) України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 КАС України.