Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року у справі №6/4692-А за позовом управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі Хмельницької області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми, -

У липні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті фіксованого розміру страхового внеску в розмірі 208грн. 82коп.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ПП Баліцький В.В. звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця, і відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем, відповідно до п.4 ч.8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) №1058 від 09.07.2003р.; абз.8 п.8 ст. 45 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" №2285 від 23.12.2004 року, п.2 ст.48, п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" №2505 від 25.03.2005 року та Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року" (3583-15) №3583 від 16.03.2006р., проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку, про що складено відповідний акт. Із вказаного акту вбачається, що належна до сплати сума фіксованого страхованого внеску становить 208,82 грн.

Відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) позивачем виставлена відповідачу вимога від 23.05.07р. №Ф-84-У про сплату заборгованості, протягом десяти днів із дня отримання якої відповідач зобов'язаний був сплатити суму заборгованості.

Вимога про сплату заборгованості одержана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач не сплатив зазначену у вимозі суму в добровільному порядку, не узгодив вимоги з управлінням Пенсійного фонду, не оскаржив її до суду.

За змістом ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Відповідно до Прикінцевих положень та преамбули вищевказаного Закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року, зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Крім того, згідно ст. 5 цього Закону передбачено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

При цьому згідно ст.ст. 14 та 15 зазначеного Закону страхувальниками і відповідно платниками страхових внесків згідно цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. На виконання зазначеного Закону в п. 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. (z0064-04) наведено такий же перелік платників страхових внесків.

Отже, відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування єдиним податком, також є страхувальником і платником страхових внесків.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 зазначеного вище Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство.

Натомість, згідно п.6 ст. 17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п. 6 ст. 20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

За приписами ст.45 Закону України "Про державний бюджет України на 2005р." в редакції чинній з 23.12.2004р. по 22.03.2005р., установлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

При цьому Законом України №1058-IV (1058-15) також визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

З 14 квітня 2006р. набрав чинності Закон України №3583 (3583-15) від 16.03.2006. "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року", яким врегульовано питання сплати фіксованої ставки на рівні різниці між встановленою ставкою внеску та частиною єдиного або фіксованого податку, що не надійшли до Пенсійного фонду.

Вимоги зазначених нормативно-правових актів при обчисленні заборгованості відповідача по сплаті фіксованого розміру страхового внеску в сумі 208,82 грн.- дотримано.

Крім того, позивачем дотримано вимоги ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за змістом якої суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити вказані суми. У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

При цьому вимогу про сплату заборгованості у встановленому законодавством порядку не оскаржено та не скасовано.

Доказів про сплату відповідачем заборгованості в сумі 208,82 грн. в матеріалах справи немає.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 відхилити, а постанову господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.