Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Васильченко Н.В., Кравченко О.О.,Леонтович К.Г., Матолича С.В.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державного підприємства "Сніжнеантрацит" на постанову господарського суду Донецької області від 06.03.2007р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2007р. у справі за позовом Державного підприємства "Сніжнеантрацит" до УПФУ в м. Сніжне Донецької області про визнання нечинним рішення, -

Доповідач Фадєєва Н.М

У січні 2007року Державне підприємство "Сніжнеантрацит" м. Сніжне Донецької області ( далі - Підприємство) звернулося до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом про визнання не чинним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області ( далі - УПФУ) № 256 від 07.12.06р. "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків".

Постановою господарського суду Донецької області від 06.03.2007р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2007р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 06.03.2007р. – без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ДП "Сніжне- антрацит" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підприємство є юридичною особою, засноване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 13 серпня 2003року №430, зареєстроване виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради 02.09.2003року за № 12781200000000018, про що видано Свідоцтво за номером 292270 серія А00, зареєстроване платником внесків до УПФУ у м. Сніжне. Підприємство є правонаступником прав та обов'язків підприємств, реорганізованих шляхом приєднання до підприємства: ВП "Шахта "Ударник", ВП "Шахта "Зоря", ВП "Шахта "Північна", ВП "Автобаза", ВП " Вузол виробничо-технологічного зв'язку", ВП "Інформаційно-обчислювальний центр", ВП "Санаторій-профілакторій "Зоря", ВП "Санаторій-профілакторій "Ударник".

Як вбачається з матеріалів справи, начальником УПФУ в м.Сніжне 07.12.2006року прийняте рішення №256 "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату ( неперерахування) або несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду", яким застосовані штрафні санкції від сплаченої суми в розмірі 50% - 37832грн.06коп., в тому числі по тарифу 31,8% - 35453грн. 18коп. та по тарифу 1%-5% - 2378грн.88коп. та нарахована пеня в розмірі 15521грн.60коп., в тому числі по тарифу 31,8% - 14855рн. 44коп. та по тарифу 1%-5% - 666грн. 16коп. за квітень, травень, червень 2006року.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003р. (1058-15) (далі Закон України №1058-ІУ від 09.07.2003р. (1058-15) ) позивач, ДП "Сніжнеантрацит", самостійно надав Пенсійному фонду розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті.

В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків по сплаті страхових внесків, недоїмки, пені та штрафу, підписаними представниками обох сторін, яким встановлено, що за Підприємством на 01.01.2006року значиться заборгованість по страховим внескам за період з 01.01.2004року, по недоїмці за період до 01.01.04р., по пені.

Пенсійним фондом надані розрахунки сум страхових внесків за період квітень, травень, червень 2006 року, з якого вбачається, що сума позову складається з сум недоїмки та фінансових санкцій, яка виникла ще до квітня 2006 року і несплачена до наступного часу.

Частиною другою ст..19 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відносини у сфері пенсійного забезпечення базуються на Конституції України (254к/96-ВР) , складаються з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , Закону України №1058-ГУ від 09.07.2003 р., а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України №1058-ІУ від 09.07.2003 р. (1058-15) , який відповідно до статті 5 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 статті 14 вищенаведеного Закону передбачено, що страхувальниками є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичні та фізичні особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно -правового характеру для осіб, зазначених у п. п. І, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

Згідно ст. 18 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом і не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (доход).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків повинно здійснюватися страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків, фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, яка розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 58 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р. Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Згідно із статтею 64 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р. УПФУ здійснює контроль за правильним нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також здійснює контроль за їх цільовим використання коштів.

Відповідальність страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачена статтею 106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 р.

Відповідно до цього Закону та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121 (121/2001) . Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 (z0064-04) було затверджено інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі -Інструкція).

Ця Інструкція визначає процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до ст. 12.1 Інструкції контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та "Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування" (700-14) .

Згідно частини 5 статті 106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 р. у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З цього, безпідставними є посилання скаржника на те, що норма Закону не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення чи зарахування у встановленому нею порядку недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Неправомірними також є доводи скаржника щодо заперечення розміру нарахованих фінансових санкцій та пені, так як розрахунок фінансових санкцій та пені здійснювався на підставі даних картки особового рахунку ( п.9.3.2 Інструкції №21-1), яка формується за даними звітів платника розрахованих самостійно та поданих до органу Пенсійного фонду, в якому такий платник зареєстрований.

Нараховані за рішенням №256 від 07.12.06р. фінансові санкції та пеня, були застосовані до ДП "Сніжнеантрацит" у зв'язку з тим, що підприємством допущено несвоєчасну сплату самостійно нарахованих страхових внесків за квітень, травень, 2006року ( затримка більше 90 днів), про що свідчить картка особового рахунку страхувальника.

Підприємство подало скаргу на рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжному № 256 від 07.12.2006р. до Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, яке своїм рішенням від 04.01.2007р. оскаржуване рішення залишило без змін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач своєчасно не сплатив страхові внески та не надав суду доказів, що своєчасно сплатив відповідачу страхові внески, тому колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідач обґрунтовано застосував до позивача фінансові санкції передбачені ст. 106 Закону України №1О58-ІУ від 09.07.2003 р.

Судом рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуально права при вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Сніжнеантрацит" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 06.03.2007р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2007р. у справі № - 4/3а - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.