Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Севастопольського міського відділення ФСЗІ на постанову господарського суду м. Севастополя від 07.02.2007р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2007р. у справі за позовом Севастопольського міського відділення ФСЗІ до ДП "Севастопольський виноробний завод" про стягнення штрафних санкцій, -

Доповідач Фадєєва Н.М

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" про стягнення 28209 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 07.02.2007р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2007р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду м. Севастополя від 07.02.2007р.- без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Севастопольське міське відділення ФСЗІ звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового штату становила 256 осіб, а кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 10 місць, фактично були зайняті інвалідами 7 місць, не зайняті 3 місця.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції Закону 2005 року) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно зі статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Пунктами 5,14 постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів" № 314 від 03.05.1995 (314-95-п) (зі змінами та доповненнями) передбачено, що на підприємства покладений прямий обов'язок створювати в межах нормативу за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформувати державну службу зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення і відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до п. З Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральної виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, лише зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 314 від 03.05.1995 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (314-95-п) працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно з п. 5 вказаного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 14 Положення підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідач протягом 2005 року надсилав органу уповноваженому займатися працевлаштуванням інвалідів звіти форми ЗПН та листи, в яких інформував про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів і просив направити таких осіб для працевлаштування, але Севастопольський міський центр зайнятості інвалідів не направляв, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що у відповідача відсутнє порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Судом рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуально права при вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Севастопольського міського відділення ФСЗІ залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Севастополя від 07.02.2007р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2007р. у справі № 20-7/420 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.