К-10973/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення яким визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 22.10.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2005 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляц3ійного господарського суду від 12.04.2005 р., позов задоволено повністю. Податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 12.11.2004 р. № 16297/23-5 визнано недійсним. Стягнуто з Броварської ОДПІ на користь ВАТ "Броварський райагропостач" 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Броварська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. ст. 3, 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Актом перевірки від 28.10.2004 р. № 100607912305 зафіксовано порушення позивачем вимог статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягало у проведенні розрахункової операції за кредитними картками та за талонами без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 1139,43 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2004 р. № 16297/23-5 до позивача у відповідності до вимог п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства у розмірі 5697,00 грн.

Відповідно до укладених договорів купівлі-продажу на відпуск нафтопродуктів за бланками талонів нафтопродуктів позивач видає покупцеві видаткову накладну, а покупець – здійснює перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Всі договори купівлі-продажу пального були сплачені споживачами у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки позивача.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо неправомірності застосування до позивача фінансових санкцій на п ідставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, оскільки вважає, що позивач зобов’язаний був виконувати вимоги п. 1, п.2 ст. 3 цього Закону, здійснюючи заправку пальним автотранспорту споживачів на АЗС та приймаючи за це картки багаторазового використання.

Відповідно до ст. 1Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами, внесенимизгідно із Законом України від 21.12.2000 р. № 2156-III (2156-14) ) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 вказаного Закону (в редакції Закону України від 01.06.2000р. № 1776-III (1776-14) ) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Стаття 2 зазначеного закону містить визначення "розрахункової операції", а саме: це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Картки багаторазового використання при здійсненні операцій не можуть використовуватися лише як акт приймання-передачі, оскільки право власності на товар, яке включає в себе три складові: володіння, розпорядження та користування товаром (пальним) може виникнути лише у разі передачі пального. Факт переходу права власності від позивача до контрагентів підтверджується поверненням картки продавцеві. Відсутність картки позбавляє права на отримання пального.

Відповідно до Закону касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій, який застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням, встановлений "Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженою наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998р. № 81/38/101/235/122 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 р. за № 685/3978 (z0685-99) .

Вимоги цієї Інструкції є обов’язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Пункт 4.1.7.18 зобов’язує зазначених суб’єктів при проведенні розрахунків із споживачами за нафтопродукти, які реалізуються через АЗС, застосовувати лише спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, що внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем України для сфери застосування на АЗС, в повному складі технічних засобів, зазначеному в реєстрі.

Згідно із вимогами чинного законодавства (Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановлені Додатком № 7 до протокольного рішення від 27.06.2002 р. №13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 (199-2002-п) ) реалізація пального через АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих комп’ютерно-касових систем, які повинні бути включені до Держреєстру, відповідати вищевказаним Технічним вимогам до ЕККА та повинні забезпечувати відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

У даному випадку відсутні підстави вважати заправку паливом автотранспорту споживачів оптовою торгівлею шляхом видачі товару, який знаходиться на зберіганні, оскільки у випадку оптової торгівлі паливом, яке не передається одразу покупцеві, а залишається на зберіганні у продавця, така видача має здійснюватися з окремих ємностей, не підключених до паливно-роздавальних колонок, спеціально призначених для зберігання та відпуску попередньо оплачених оптових партій пального, або пального, що знаходиться на відповідальному зберіганні без набуття права власності на них утримувачем, оформленому відповідними договорами.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції знаходить правомірним визначення позивачеві на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансових санкцій за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Позиція судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення податковим органом за порушення вимог законодавства, якими встановлені правила торгівлі, штрафної санкції шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, є правильною.

Закон України "Про прядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких визначає Закон України "Про систему оподаткування" від25.06.1991р. № 1251-XII (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення вимог податкового законодавства, яким не є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання зі сплати податку, збору (обов’язкового платежу), визначену контролюючим органом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

З урахуванням наведеного, у суду не було підстав повністю задовольняти позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення штрафу, а необхідно було визнати недійсним нарахування такого штрафу лише в частині визначення його податковим зобов’язанням.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази та встановлювати обставини, а судові рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, суд касаційної інстанцій вважає за правильне змінити судові рішення, задовольнивши позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій податковим зобов’язанням.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р. змінити, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2005 р. у такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції від 12.11.2004 р. № 16297/23-5 в частині визначення фінансових санкцій у розмірі 5697,00 грн. податковим зобов’язанням.

Стягнути з Броварської об’єднаної державної податкової інспекції на користь ВАТ "Броварський райагропостач" 42,50 грн. витрат зі сплати державного мита та 59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.