Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача: СухіхО.В. та відповідача БурікоО.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Кіровоградської області від17.04.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від06.07.2006 посправі№14/49

за позовом Житлово-експлуатаційної контори №2 м.Знам’янка

до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

СТОВ"Добробут" звернулось із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Знам'янськоїОДПІ від18.08.2004 №0000262310/0, позивачу було нараховано податкове зобов’язання з податку на землю у сумі 1491,62грн. (471,62грн. – основний платіж, та 1020грн. – штрафні (фінансові санкції), винесеного за наслідками проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства КПЖЕК№2, за результатами якої складено Акт від16.08.2004 №85/23-10, в якому зазначено про порушення ст. 6 постанови Кабінету Міністрів України від16.03.2000 №507 "Про роз’яснення Указу Президента України від03.07.1998 №727 (727/98) та ст. 5 Закону України "Про плату за землю". Підставою ж нарахування стали наступні фактичні обставини справи про те, що позивач за згодою власника здавав в оренду приміщення і при цьому не сплачував податок на землю.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від17.04.2006 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від06.07.2006 посправі№14/49 - позовні вимоги задоволено повністю.

Постанову суду мотивовано тим, що позивач є платником єдиного податку, а тому від сплати податку на землю звільнений у порядку Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва".

Апеляційний господарський суд підтримав позицію суду першої інстанції. Крім того суд апеляційної інстанції визнав, що строк звернення до суду позивачем не порушено, оскільки право на звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, отриманого 20.08.2004, виникло в період дії Цивільного кодексу України (435-15) .

Не погодившись із постановою Господарського суду Кіровоградської області від17.04.2006 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від06.07.2006 посправі№14/49, відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення. На думку скаржника судами були порушені норми матеріального, а саме - норми ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку звернення з позовом до суду.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що операції з надання в оренду нежитлового приміщення підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку – орендодавець – звільняється від сплати податку на землю (постанова ВСУ від22.06.2004, справа№28/506), оскільки згідно п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва" ЖЕК №2, який сплачує єдиний податок за ставкою 10% платником ряду податків та зборів (обов’язкових платежів) в тому числі на землю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи норму ст. 5 Закону України від03.07.1992 №2535-XII "Про плату за землю" - об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. При цьому згідно ст.12 цього Закону - від земельного податку звільняються: вт.ч.3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету…

Спори, що виникають з питань застосування положень, передбачених цим Законом, вирішуються в судовому порядку (ст.28 цього Закону).

І як визначено ст. 42 Земельного кодексу України - земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Також розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати, що п.6 Указу Президента України від03.07.1998 №727 (727/98) в редакції Указу Президента №746/99 від28.06.1999 (746/99) ) "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва" встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): …, вт.ч. плати (податку) за землю.

Таким чином враховуючи зазначені вище норми земельного законодавства, необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення тим, що за рішеннями виконкому Знам’янської міської ради №477 від25.07.2002; №76 від13.02.2003; №280 від24.04.2003; №47 від29.01.2004 вбачається, що виконавчий комітет Знам’янської міської ради, як уповноважений орган, надавав позивачу дозвіл на укладання договорів оренди нежитлових приміщень, що знаходяться на балансі підприємства і є об’єктами комунальної власності.

З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції також погоджується із висновком судів про те, що відповідно до п.2.2 Статуту позивача – одним з видів діяльності позивача є здача в оренду, за згодою власника приміщень, що і підтверджено договорами оренди про передачу за встановлену плату приміщень, що перебувають у комунальній власності та знаходяться на балансі ЖЕК№2. При цьому заперечення касаційної скарги висновків судів не спростовують. Відповідно постанова Господарського суду Кіровоградської області від17.04.2006 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від06.07.2006 посправі№14/49 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від17.04.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від06.07.2006 посправі№14/49 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.