Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м.Вінниці від 7 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 лютого 2005 року у справі №2-1101-04 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці про стягнення боргу, -

В липні 2004 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати дії відповідача по зменшенню пенсії неправомірними, а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Староміському районі здійснити перерахунок призначеної пенсії з 07.12.1999 р. по 01.10.2004 р. та стягнути з останнього 10778,70 грн. заборгованості по сплаті пенсії.

Рішенням Староміського районного суду м.Вінниці від 7 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 лютого 2005 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

_________________________________________________________________________________________________________________

Справа № К-14876/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивачу з 03.03.1987 р. призначена пенсія за вислугу років, як працівнику льотного складу цивільної авіації.

Після призначення пенсії в пенсійне законодавство України були внесені зміни.

Законом України "Про внесенння змін до деяких законів України" від 17.11.1999 р. передбачено, що дія ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим законом, тобто до 07.12.1999 р.

За заявою позивача та відповідно до п. 2 розділу 11 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.11.1999 р. (1222-14) пенсія ОСОБА_2 була призначена з 09.11.2000 р. з більшого заробітку в розмірі 388,11 грн. згідно довідки по заробітній платі за період з 01.01.1976 р. по 31.12.1980 р.

Після уточнення стажу роботи управлінням Пенсійного фонду України у Староміському районі позивачу була проведена доплата пенсії в сумі 2311,74 грн., а розмір пенсії був приведений у відповідність до чинного пенсійного законодавства і складав з 07.12.1999 р. по 01.11.2000 р. - 269,41 грн., з 01.11.2000 р. по 01.04.2002 р. - 287,20 грн., з 01.04.2002 року по 01.01.2004 р. - 321 грн., а з 01,01.2004 р. - 360,26 грн. Постановою Кабінету Міністрів України №374 від 28.03.2002 р. (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (796-12) , а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались" встановлено, що з 01.04.2002 р. непрацюючим пенсіонерам збільшено пенсії на 12 відсотків, у тому числі, пенсії призначені працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.

До прийняття зазначеної постанови інші рішення про підвищення розміру пенсій працівникам льотного складу цивільної авіації Урядом України не приймалися.

Не зважаючи на це, позивачу з 07.12.1999 р. по 01.02.2003 р. пенсія помилково нараховувалася у більшому розмірі, так як працівниками управління соціального захисту використовувалися Постанови Кабінету Міністрів України №1686 від 10.11.2000р. (1686-2000-п) , №227 від 14.03.2001 р., №741 від 27.06.2001 р., №279 від 13.03.2002 р., дія яких не поширювалася на пенсіонерів з числа працівників льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.

Оскільки зазначені перерахунки проводились не в зв'язку з прийняттям Урядом рішень про підвищення пенсій, в управління праці та соціального захисту населення Староміської районної ради не було законних підстав для збільшення її розміру на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства у відповідності до п.7 "Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації", затвердженого Постановю Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 р.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що виправлення управлінням Пенсійного фонду України у Староміському районі помилки у визначенні розміру пенсії, є приведенням розміру пенсії до вимог пенсійного законодавства, а не зменшення розміру пенсії.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Староміського районного суду м.Вінниці від 7 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 лютого 2005 року - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.