Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Коваль Є.В.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року

та постанову Господарського суду Луганської області від 25.05.2007 року

по справі № 9/208ад (22-а-1507/07)

за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Луганській області

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,

третя особа: Державна податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

про стягнення штрафних санкцій, -

Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Луганській області звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про стягнення штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Луганської області від 25.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі акту перевірки РУ ДААК ДПА України у Луганській області, у відповідності із Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003р. № 790 (790-2003-п) , РУ ДААК ДПА України в Луганській області було прийняте рішення від 14.07.2004р. №1212411234-21 про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1у розмірі 1700 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за відсутності у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі.

На момент звернення до суду штрафні санкції у розмірі 1700 грн. в доход державного бюджету відповідачем не сплачені.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент перевірки, яка проводилася 08.07.2004р., у відповідача була нечинна декларація про встановлені максимальні ціни, яка втратила чинність з 01.06.2004р., а чинна декларація (набрала чинності з 01.06.2004р.) була відсутня, тому висновки акту перевірки повністю відповідають фактичним обставинам справи, отже позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення спірної суми заборгованості. Суди послались на норми ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки зазначена норма кодексу визначає річний термін з дня порушення саме щодо застосування до суб'єкта підприємницької діяльності адміністративно-господарських санкцій. В даному випадку, на думку судів, спір стосується стягнення спірної суми штрафної санкції, яка вже була застосована до відповідача відповідним рішенням 14.07.2004р. про застосування фінансових санкцій за порушення, скоєні останнім у 2004р.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Штраф за порушення встановленої п. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання потягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штраф, встановлений ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З врахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови суб'єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст. 250 ГК України.

При виявленні контролюючим органом порушення СПД-ФО ОСОБА_1 вимог зазначених в актах перевірок норм законодавства, позов про стягнення штрафу РУ ДААК ДПА України у Луганській області був пред'явлений майже через три роки, тобто поза межами встановленого ст. 250 ГК України шестимісячного строку з дня виявлення порушення.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року та постанову Господарського суду Луганської області від 25.05.2007 року у даній справі.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1задовольнити.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 року та постанову Господарського суду Луганської області від 25.05.2007 року по справі №9/208ад (22-а-1507/07).

Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Справу № 9/208ад (22-а-1507/07) повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.