Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., Смоковича М.І.,

розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в м. Брянці Луганської області про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою УПФУ в м. Брянці Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 10 липня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1. у Брянківському міському суді Луганської області пред'явив позов до УПФУ в м. Брянці Луганської області про визнання неправомірною відмову провести перерахунок пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії.

В обґрунтуванні позовних вимог послався на те, що він є інвалідом 3-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та на отримання основної пенсії у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач відмовив йому у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Просив визнати неправомірною відмову УПФУ в м. Брянці Луганської області провести перерахунок пенсії з інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати УПФУ в м. Брянці Луганської області провести перерахунок цих пенсій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 10 липня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1. частково задоволено.

Визнано дії УПФУ в м. Брянці Луганської області неправомірними.

Зобов'язано УПФУ в м. Брянці Луганської області перерахувати та призначити ОСОБА_1. з 30 листопада по 31 грудня 2006 року державну пенсію в розмірі 7686 гривень та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 183 гривні (виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком в розмірі 366 грн.), а з 01 січня 2007 року перерахувати та призначити державну пенсію в розмірі 7980 гривень та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 190 гривень, (виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком в розмірі 380 гривень)., а також надалі підвищувати ОСОБА_1призначені державну та додаткову пенсії відповідно до зростання прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії за віком.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року апеляційну скаргу УПФУ в м. Брянці Луганської області частково задоволено.

Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 10 липня 2007 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково.

Визнано дії УПФУ в м. Брянці Луганської області незаконними та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у відповідності зі статтею 545 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини третьої статті 4 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV "Про прожитковий мінімум", статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-5 (489-16) "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та згідно до вимог статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з часу звернення позивача із заявою від 26 лютого 2007 року про перерахунок, яка знаходиться у матеріалах пенсійної справи.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФУ в м. Брянці Луганської області подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. є інвалідом 3-ої групи за захворюванням, яке пов'язане з роботою з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належить до осіб першої категорії, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПФУ в м. Бранці Луганської області.

Йому призначені державна та додаткова пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України.

ОСОБА_1. звертався до УПФУ в м. Бранці Луганської області з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій неправомірними - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.