Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 22 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2008 року у справі №4/579ад (3/261) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Свердловантрацит" про стягнення суми, -

У травні 2005 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Свердловантрацит", в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 224218,96 грн. штрафних санкцій за невиконання чотирьохвідсоткового нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 1999 – 2003 роках.

Справа № К-1822/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою господарського суду Луганської області від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2008 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом про стягнення з відповідача 224218,96 грн. штрафних санкцій за невиконання відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 1999 – 2003 роках.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, що діяла до 01.08.2001 р.) місцеві Ради народних депутатів спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту населення України щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та з урахуванням Глави 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , ч. 2 ст. 19 Конституції України норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлювався рішеннями виконавчого комітету Свердловської міської ради.

Отже, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що за відсутності доказів встановлення нормативу для працевлаштування інвалідів згідно з вимогами чинного на той час законодавства, необґрунтованими є вимоги про стягнення штрафних санкцій за період до 01.08.2001 р.

Крім того, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за період з 1999 по 2003 роки необхідно застосувати ст. 250 Господарського кодексу України згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами також встановлено, що Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд про стягнення штрафних санкцій 17.05.2005 р., тобто після закінчення річного строку звернення з позовом до суду.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 224218,96 грн. штрафних санкцій за невиконання чотирьохвідсоткового нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 1999 – 2003 роках.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – відхилити.

Постанову господарського суду Луганської області від 22 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

(підписи)

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного